Після приходу будь-яких проукраїнських сил до влади ми завжди отримуємо через декілька років маятник в іншу сторону, і цей маятник завжди чогось набагато сильніший і агресивніший. Проукраїнські сили як правило в повній мірі не виконують того, що обіцяли йдучи до влади. Хоча іноді деякі обіцянки навіть перевиконують. Візьміть хоча б Томос і безвіз. Але велика частина суспільства на ці досягнення реагує так: "Это на хлеб не намажешь". Євросоюз на хліб не намастиш. Це люди холодильника і телевізора. Це ті люди, які не відчувають загальних людських цінностей: що означає свобода, історія, своя земля.

Усе йде до того, що ми можемо втратити свою землю, свою державу і свій дім. Нас знову хочуть загнати в якусь стайню.

Це протистояння є постійне. Час від часу воно загострюється, час від часу слабне, час від часу воно вилазить нам голодоморами, репресіями, масовими розстрілами. Але у нас є шанс зберегти свій дім – хай поганий, кривий, тече дах, але це мій дім! Мене з нього ніхто не виганяє.

Люди хочуть не нових облич, а нових масок. Облич нових в нас немає, у нас всі старі. Україна тісна. Ми всі один одного знаємо. І Зеленського знаємо, і Коломойського – всю цю компанію знаємо.

Я не люблю гри. Ніколи не був прихильником будь-яких арлекінських шоу. Це нещиро. Щиро можна говорити лише справжній гумор – як у Бернарда Шоу і Єжи Лєца. Він без масок. Але коли ми одягаємо маску, це не гумор, це кривляння.

Зараз Володимир Зеленський втягує Порошенка в шоу, в гру. Порошенко погодився кров здавати на аналізи. Насправді це не Порошенка втягнуто в цю гру, а всю країну. Пів-країни говорить про аналізи. Країна повинна переживати про те, як зберегти себе. А які в кого аналізи волосся, сечі і крові – нікого не повинно цікавити. Нас втягують в оці периферійні речі і акцентують увагу на те, що десь у когось вискочив прищик. У той час, коли біля Сумської області зосереджені ударні групи путінського танкового арсеналу. Це гидка маніпуляція, на яку не можна погоджуватися в жодному разі. Це чистий гіпноз. Тут немає місця здоровому глузду.

 

Я переконаний в тому, що перемога Зеленського не гарантує миру. Більше того, його перемога гарантує війну – але не на кордоні, а всередині нашої держави. Тому що Володимир Зеленський – це та особа, яка протиставляє одних українців іншим. Це вже було. Ми проходили це у 1918 році, коли українці Скоропадського були протиставлені українцям Петлюри. Тоді з легкістю зайшли в Україну російські війська через Харків, і з того почалася анексія України. На сьогоднішній день я бачу повторення. Один з наших сучасних класиків сказав, що українці – це чемпіони з колективного суїциду.

Біда українців як постколоніальної нації у тому, що в неї коротка пам'ять. Це зумовлене психологічною причиною - забувати все погане. Українці натерпілися в колонії 300 років. Це табір, обнесений дротами і заборонами. Там завжди кояться погані речі.

Травма осмислюється пізніше. А поки людина живе в колонії, вона не відчуває травми. Ми жили при Януковичу. Ми відчували себе в колонії? Ні, ми вважали, що ми незалежна країна зі своїм прапором і гербом. Але по суті це була колонія. Лише коли Янукович у Вільнюсі перекресливши всі конституційні норми і закони не підписав угоду про асоціацію з ЄС, ми почали розуміти, що ми в колонії. А потім почалися розстріли. І очі нам розкрилися повністю. Адже розстріли – в колонії норма.

Наша мета – позбутися колоніального минулого і колоніального теперішнього. Ми його позбуваємося ціною своєї крові. Інакше не буває. З колонії виходять тільки із втратами.

Як можна вчитися, якщо ти вже стоїш за кермом держави? Вчитися треба було раніше. Україна – це не місце щоб вчитися. Для того, щоб вчитися, є університети. Вчитися бути президентом в Україні яка ось-ось зустріне рішучий удар Москви – і що дальше?

Тут якась авантюра, і загадка, яку важко пояснити. Пам'ятаєте Кашпіровського в кінці 1980-х? Мені здається, що його практика була апробацією можливостей впливу на людей. Я не думаю, що він когось вилікував. Припускаю, що це було навчання якихось московських спецслужб, щоб перевірити можливості масового впливу на свідомість людей. А зараз цю можливість використовують. За таким самим принципом діяло на початку 1990-х "Біле братство" - випробовували можливість впливати на свідомість громадян завдяки релігійним чинникам.

Зараз в Україні вихована більшість, для якої головне повні холодильники і шоу в телевізорах. Хліб і видовища. Це небезпечне шоу трансформується в реальне життя, змішується з ним, і може призвести до біди.

 

Я особисто не голосував у 2014 році за Порошенка. Пройшовши Майдан, пропахнувши димом, надихавшись сльозогінним газом віддавати свій голос людині з колишнього уряду Азарова було якось неправильно. Зараз я віддаю йому свій голос, тому що я розумію загрози. І розумію, що він може зберегти Україну, бо він її, власне, і зберіг.

Я на нього особливо не сподівався. Але він зробив набагато більше, ніж я очікував. Поправді, я думав, що він заморозить усю ситуацію, але він зміцнив армію, провів декомунізацію, розвернув Україну до Європи. Нагадав всім про цінності.

Але у 2014 Порошенка обирали частково ті люди, які були розчаровані Януковичем. Тобто, крім свого електорату, за Порошенка проголосувала частина електорату Януковича, яка в ньому розчарувалася.

Багато людей голосували за Петра Олексійовича як за успішну людину, яка і їх може зробити успішними, збагатити. Так не сталося.

Частина людей, які віддали за нього голос у 2014 році і не голосують зараз, – це ті люди, які не прив'язані до боротьби. Вони прив'язані до вечірок, до смузі, до лайків, до комфорту. Це люди, які не вилазять з телевізора і соціальних мереж. Ці люди погано розуміють історію і загрози. Вони якраз і є тим електоратом, який хоче щось намастити на хліб. На такий електорат і орієнтується Зеленський.

Парадокс виходить. Завдяки безвізу наші люди повиїжджали в Євросоюз, побачили: "О! Так там краще жити, а в Україні гірше! Влада нас обманює! Сволочі! Будемо голосувати за Зеленського!" А що ти особисто зробив у себе вдома, як роблять в Європі? Ти прибрав коло себе багно і недопалки, якими засмічені наші дороги навколо? Ні. Але – "там краще". Хохляцтво – невиліковне.

Феномен Зеленського – ніякий насправді не феномен. Він зумів конвертувати популярність медійного актора і кіношного героя у свою власну політичну популярність. Це відверте шахрайство. Ось і весь феномен.

Ми не знаємо, хто такий Зеленський насправді. Ми бачимо лише маску, образ коміка, слуги народу, але самого Зеленського я ніколи не бачив. Я бачив лише образ людини, яка подобається або не подобається. Ось у чім проблема. Люди не розібралися в поняттях.

Ми побачимо реального Зеленського, коли будуть перші накази, перші кроки. Зараз ми бачимо актора, який грає в Зеленського.

Неможливо передбачити, чого чекати від цієї людини. Вона іде в політику під маскою якогось персонажа. Пам'ятаєте, на президентських виборах у 2014 році був кандидат Дарт Вейдер? І за нього були голоси. Зараз люди так само обирають маску. Вибори – це завжди боротьба ідей, а не образів. А ми маємо комічні образи. Схоже, що світ вже ніколи не буде таким, як раніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Зеленський стане президентом, Росія спробує напасти - експерт

Це не його ідея. Це ідея російських спецслужб. Все, чого очікує Росія, є в цьому серіалі: роздроблена Україна, дурник президент, протистояння Сходу і Заходу, злі галичани – це все міф 95-го кварталу. Це все російський продукт. Але ми його їли, ми ним давилися, ми з нього реготали під час бойових дій.

Інтерв'ю з Костянтином Холодовим читайте в наступному номері журналу Країна.