В українській політиці існує колосальний запит на нові обличчя. Причому не тільки нові, а ті, хто має дієві рецепти для країни, а не просто хоче прийти до влади. В Україні практично немає політичних партій зі справжньою ідеологією та прихильниками, зате є сотні політпроектів з "мертвими душами". Герой нашого інтерв'ю - Олександр Соловйов, справив враження людини, яка має готові рецепти для держави і щиро в них упевнена. Він лідер досить молодої партії "РОЗУМНА СИЛА". Партія впевнено набирає обертів. Соловйов говорить, що вибори для "РОЗУМНОЇ СИЛИ" не самоціль, це лише частина плану. Мета - сформувати і впровадити в реалії програму розвитку країни. "Україна приречена на успіх, у це повинні вірити люди і влада. Українці вірять, влада ні. Чому? Забезпечують свої інтереси, хочуть стати дуже багатими, мабуть. Інтереси народу для них другорядне завдання, ось тому у нас росте бідність". Соловйов говорить, що він створює справжню політичну партію на десятиліття зі справжніми прихильниками, а не "мертвими душами". Про бачення лідера цієї партії у вирішенні складних проблем України і піде мова в даному інтерв'ю.
- Олександре Миколайовичу, Ви лідер партії "РОЗУМНА СИЛА". Почнемо з не дуже зручного питання. Партія достатньо молода, але активно розвивається. Чи можна вас назвати партією з ідеологією? Або завдання все ж активно заявити про себе на парламентських виборах?
- Спасибі за запитання. Знаєте, основна хвороба нашого політикуму в тому, що у більшості партій немає ідеології. Тобто тих меж, за які вони ніколи не вийдуть у своїй політичній діяльності. Подивіться на більшість парламентських і непарламентських партій і запитайте у будь-якого українця, за що ці партії борються? У що вірять члени цих партій? Навряд чи ви отримаєте зрозумілу відповідь. Якщо візьмемо партії зі стажем, то побачимо, що за весь період існування вони виступали часом за діаметрально протилежні речі. Що вже говорити про лідерів цих партій. Наше завдання - не черговий політпроект під ті чи інші вибори. Ми будуємо партію, виходячи з ідеології. Тим, хто проти такої ідеології - з нами не по дорозі. Ми всі однодумці і розуміємо, що створення справжньої політичної партії - це важка праця, тому що створюється організм, який повинен відчувати народ, його прагнення, страхи, щоб заспокоїти, захистити і запропонувати рішення проблем. Лідери повинні щиро вірити в ті постулати, про які кажуть, і, що особливо важливо, їм слідувати. Тоді і члени партії будуть справжніми прихильниками, а не "мертвими душами", як в більшості нинішніх партій. Тоді така спільність людей дійсно зможе принести користь Україні.
- Ви багато говорите "ідеологія". Ви можете позначити: за що виступає "РОЗУМНА СИЛА"?
- Безумовно. Ми не соціалісти, не ліві, не праві, не радикали. Ми - центристи. Причому україноцентристи. За всю історію сучасної України не було жодної справжньої партії, яка б щиро, без крайнього націоналізму, без шовінізму ставила на перше місце інтереси України. Не можна навчити поважати свою націю, свою країну, свою державність, якщо для цього немає об'єктивних причин. Досить смикати країну вліво або вправо, на схід чи захід, в НАТО або неНАТО, в ЄС чи в Росію. Досить колупати проблемні питання мови, історії. Давайте об'єднаємося навколо простих і зрозумілих речей, які притаманні кожній родині в будь-якому куточку країни.
Наше прагнення: україноцентризм - завжди і всюди! Головне - це наші спільні, українські інтереси. У міжнародних відносинах, військовому співробітництві, економіці та промисловості, культурі.
Ми знайшли формулу успіху України на найближчі 25 років. Перший фактор: сильна армія і озброєний нейтралітет. Другий: принцип "smart power" - "розумної сили" в міжнародних відносинах. Третій: незалежні від політичних віянь держапарат і правоохоронна система. Четвертий: україноцентристська економічна і промислова стратегія. П'ятий: розумна молодіжна і демографічна політика.
- Але для розвитку потрібен головний фактор: припинити війну на Донбасі. Яка позиція "РОЗУМНОЇ СИЛИ" з цього приводу?
- Наша політична сила вважає, що завершити війну зараз можна тільки в тому випадку, якщо Україна буде діяти з позиції "smart power" - "розумної сили". Це тактика політичної влади, здатна поєднувати жорстку і м'яку силу для формування виграшної стратегії держави. "Smart power" включає в себе стратегічне застосування дипломатії та переконання, вплив економічно ефективними способами, застосування військової сили і всіх форм дипломатії.
Виходячи з цієї політичної філософії, Україна повинна створювати, не зупиняючись, сильну і постійно модернізуючу армію. "Хочеш миру - готуйся до війни", на жаль, цією мудрістю Україна нехтувала всі роки своєї незалежності. Ось і отримала збройний конфлікт там, де його могло і не бути.
Росія вважає, що веде війну з НАТО і США на нашій, українській, території. Силовим шляхом Україна не в змозі змусити Російську Федерацію припинити підтримку так званих "ДНР" і "ЛНР". Проте, в ситуації наростання міжнародного тиску на Російську Федерацію, відновлення українського суверенітету над тимчасово непідконтрольними нам українськими територіями не є чимось неможливим.
Однак ми повинні розуміти, що навіть при зміні еліт в Росії, нікуди не зникне її імперський шовінізм. Ми завжди повинні бути напоготові: і армія, і дипломатія.
За нинішнього стану справ, Україна повинна проявляти в рамках Мінських угод більш жорстку переговорну позицію. Потрібно визначити нарешті чіткі часові терміни виконання підсумкових пунктів цих переговорів, так як Росії вигідно їх затягувати, адже війна на нашій території вимотує нас, а не їх.
При цьому позиція України повинна бути непорушна: виведення російських військ з Донбасу, встановлення повного контролю України над своїми кордонами - потім все інше. Амністія бойовиків повинна бути вибірковою, вона не повинна поширюватися на тих, хто здійснював тяжкі воєнні злочини. Необхідне введення Збройні місії ОБСЄ або миротворців ООН, які повинні будуть стати гарантом встановлення перемир'я між сторонами протистояння. Після цього необхідно в короткі терміни розробити чітко прописаний закон про вибори на Донбасі і тільки після цього їх проводити. Бойовики повинні скласти зброю. Якщо вибори пройдуть успішно, то на непідконтрольних територіях почнеться поступовий процес відновлення суверенітету України. Звичайно, з відлунням війни доведеться боротися ще не один рік, але найголовніший крок до миру на українських землях буде зроблений.
- Ваша партія неодноразово заявляла про необхідність нейтралітету України на міжнародній арені. Як це взагалі можливо в країні, яка веде війну і має такого неврівноваженого сусіда?
- Українська земля історично завжди була територію, де інтереси Заходу зустрічаються з інтересами Сходу. Такий стан, з одного боку, робить нас місцем цивілізаційного обміну і збагачення. Це дуже зручне положення з точки зору торгівлі. Але в той же час, таке розташування є і нашим "геополітичним прокляттям". Адже постійно перебуваючи на зламі геополітичних сфер інтересів між Сходом і Заходом, Україна часто виступала і продовжує виступати місцем їх протистояння.
При таких розкладах наша країна має шанси зберегти свою незалежність лише в одному випадку: якщо зможе створити і підтримувати свій озброєний нейтралітет. Він являє собою принцип збереження нейтральних позицій по відношенню до будь-яких військових дій при повній готовності до їх проведення в разі загрози суверенітету країни з боку однієї або декількох держав.
Я підкреслю, що наш нейтралітет повинен бути саме озброєний, тобто такий, який при зовнішній загрозі зможе постояти за себе і свої інтереси зі зброєю в руках. Адже при тій ситуації, яка склалася зараз в міжнародній політиці, просто заявляти, що Україна нейтральна, не підкріплюючи це нарощуванням збройної сили, безглуздо.
Тут для нас повинен бути показовим приклад Швейцарії. На сторожі її задекларованого нейтралітету стоїть одна з найпотужніших армій Європи. Завдяки відмінній системі підготовки і підтримки боєздатності резервістів, вона може в найкоротші терміни поставити до рушниці сотні тисяч високопрофесійних солдатів, що володіють відмінним сучасним озброєнням.
Я переконаний, що озброєний нейтралітет, застосовуваний Швейцарією, можна застосувати і для України, і він є єдиним способом зберегти нам незалежність у бурхливому світі. При цьому будь-хто, хто замахнеться на нашу незалежність, повинен розраховувати на таку відсіч, яка поставить під сумнів саму доцільність вторгнення.
Необхідність збройного нейтралітету обумовлена зовнішньополітичної ситуацією, в якій опинилася Україна. Союз із Заходом ніколи не влаштує Росію, союз же з Росією не сприймає Захід. Обидва ці сценарії принесуть Україні більше проблем, ніж вигоди. Ми повинні стати тим "місцем зустрічі" цивілізацій, на якій обидві сторони - західна і східна - можуть контактувати і співпрацювати, і не давати їм можливості ворогувати один з одним на нашій території. Україна - це не буфер і не плацдарм, а "міст" між країнами Заходу і Сходу. Транзитний потік з цього "мосту" - одне з джерел доходу України. Немає потоку - немає доходу, мало хто це розуміє і декларує.
- А як же бути з членством в НАТО?
- При статусі збройного нейтралітету України повинна продовжувати співпрацювати з різними військовими і політичними альянсами на принципах партнерства. Однак від такого принципу, як "членство заради самого членства будь-якою ціною", Україні слід відмовитися. Нам слід дуже виважено оцінювати всі "за" й "проти" будь-яких інтеграцій. Але в той же час брати у інших країн і організацій кращі їхні напрацювання як у військовій, так і в цивільній сферах, і активно впроваджувати у себе. Подивіться на ту ж Грузію. Вона не є членом НАТО, але в тісній співпраці всі останні роки практично повністю модернізувала свою армію за його стандартам (а вони все ж найкращі в світі).
Під час спільних навчань наших військ і натовських країн останні кажуть: "Бойового досвіду треба вчитися вже в українців. Росія винайшла новий вид війни - гібридну. А Україна навчилася в її умовах воювати і давати відсіч". Ми маємо армію, яка унікальна для європейських країн, ми єдині маємо реальний бойовий досвід.
- У зовнішній політиці Ваша позиція досить зрозуміла. Яким Ви бачите шлях виходу з економічної кризи? Якою має бути стратегія України в цьому питанні?
- Як я говорив, чільним принципом, у тому числі й в економіці, повинен стати принцип україноцентризму. Протягом всієї історії нашої незалежності влада послідовно перетворювала Україну на сировинний придаток інших, більш розвинених країн. Змінювався тільки вектор, а основні дискусії, якщо відкинути всю патетику, зводилися до одного: чиїм же придатком нам бути, Росії чи Європи? Такий шлях веде нас в нікуди.
Зараз ситуація на наших ринках просто катастрофічна. У металургії наш експорт на 85% складається з сировини, в АПК - на 15%, в хімічній промисловості - на 80%. Навіть в IT сфері 74% становить аутсорс, а значить навіть в цій сфері ми експортуємо все ту ж сировину, тільки високотехнологічну. Цю ситуацію потрібно терміново міняти.
Рецептів прориву країн з третього світу в перший - хоч відбавляй. Тільки ось бажання здійснити такий прорив у еліт за чверть століття так і не з'явилося. Так що спочатку нам потрібна політична воля еліт, які вирішили б перестати робити з України "бананову республіку без бананів". Ми повинні відмовитися від вкрай невигідних для себе принципів торгівлі та перестати експортувати сировину, а імпортувати продукти з високою додатковою вартістю.
Ми повинні вибудувати і впровадити нові принципи в економіці. Основні пункти нашої економічної стратегії полягають в наступному. По-перше, переважну більшість ресурсів в країні необхідно переробляти в її межах, бо товари завжди коштують у 10-100 разів дорожче, ніж сировина. По-друге, велика частина іноземних товарів, особливо високотехнологічних, повинна імпортуватися в незавершеному вигляді і доопрацьовуватися всередині країни, тим самим дозволяючи заробляти українцям. По-третє, ми повинні будемо створити Державний Всеукраїнський банк реконструкції і розвитку, основна мета якого - пільгове кредитування інвестиційних проектів та експортних контрактів і надання національним виробникам держгарантії під іноземні кредити. Такий захід протягом декількох років вдихнув би нове життя в українську промисловість. Наступний принцип: для захисту внутрішнього ринку на період переорієнтації українських підприємств з одних ринків збуту на інші використовуються механізми СОТ.
Після модернізації вітчизняного виробника уряд зобов'язаний зосередити свою роботу на пошуку можливостей для збільшення обсягів державних замовлень на вітчизняну продукцію. Також повинна бути розроблена програма механізмів заохочення промислових підприємств за збереження існуючих і збільшення нових робочих місць.
- Чи не спричинить впровадження таких економічних принципів зміни в оподаткуванні?
- Однозначно. Нинішнє податкове законодавство є надмірно складним і заплутаним. Ми ж повинні зробити його простим, зрозумілим і прозорим. Для цього потрібно зробити всього кілька кроків: спростити адміністрування податків, у тому числі суттєво скоротити і спростити податкову звітність; мінімізувати звільнення окремих операцій або суб'єктів бізнесу від загальних правил сплати податків; встановити інвестиційно-привабливі розміри рентної плати за користування природними ресурсами. А головне - встановити сувору кримінальну та адміністративну відповідальність посадових осіб контролюючих органів, дія або бездіяльність яких спричинили шкоду для платника податків.
Ось що ще цікаво. Якщо візьмемо рейтинг 30 найбільш розвинених економік світу, то побачимо парадоксальний факт. Більшість проблемних сфер з точки зору соціуму економічно нерозвинених країн - узаконені в розвинених країнах. Ідеться про легалізацію проституції, грального бізнесу, вільного обороту зброї тощо. Усі ці сфери жорстко контролює держава, з них сплачуються до бюджету чималі податки, і головне - знищений істотний фактор корупції чиновників. Я не стверджую, що Україні варто стрімголов почати легалізувати усе підряд - нашому суспільству ще треба "підрости". Але, наприклад, все частіше звучать виступи і заклики легалізувати оборот зброї, що знищить корупцію у цій сфері і посилить контроль держави над оборотом зброї. Деякі економісти виступають так само за легалізацію грального бізнесу. Адже грати не перестали. По всій країні підпільні казино, а поліцейські чиновники, які "кришують" цей бізнес - озолотилися. Чи не розумніше направити ці мільйони не в кишені корупціонерів, а в бюджет держави, а потім на ті ж пенсії, соцвиплати, інфраструктурні проекти?
- Які зміни, на вашу думку, необхідні держапарату?
- Під виглядом реформ за останні три роки в Україні була зруйнована уся стара державна система і її механізми. Це підносилось і як мета, і як перемога. Однак не дотримано головне правило: "руйнуєш- будуй". Нова система так і не була побудована, і це добре видно на прикладі "нової" поліції. Як принцип формування держапарату знову повернулося кумівство, призначення на посади, виходячи з політичних рокіровок та альянсів, а не досвіду і освіти кандидата. На міністерських посадах в ключових міністерствах виявилися пройдисвіти. Політичні гастролери з інших країн прилетіли в Україну як мухи на мед за швидкими грошима і політичними дивідендами. Усе це призвело до того, що зараз держапарат знаходиться на межі колапсу, при тому, що в будь-якій державі - це його скелет.
Досвід економічного дива Сінгапуру, країн Європи підтвердив, що в таких ситуаціях допомагає лише один рецепт - технократи при владі. Не їх дешеві копії, як це було в українському уряді кілька років тому, а справжні.
Що таке технократія? Це - влада майстрів своєї справи, влада професіоналів. Це принцип побудови суспільства, в якому влада належить науково-технічним фахівцям. Керівні пости повинні займати найздібніші люди, незалежно від їхнього соціального походження і фінансового достатку.
У технократичної системи економіка регулюється економістами, система охорони здоров'я керується фахівцями-медиками, поліція - юристами і так далі. При цьому вони повинні володіти реальними професійними навичками, мати успішний досвід роботи в галузі, чисту репутацію, не мати політичних зв'язків. Також ми впевнені, що пора зав'язувати з "варягами" - іноземні фахівці найчастіше виявляються просто охочими до чужих грошей "гастролерами".
Ще одна наше пропозиція - вибори губернаторів. Ідея не нова, але зараз вона знову актуальна. Судіть самі, ми вибираємо президента, глав міст, поселень і об'єднаних територіальних громад, але області залишаються під керуванням ставлеників президента, який прагне насадити свою владу в парламентсько-президентській республіці. І це теж поле для корупції. Президент повинен стежити за умовами, що гарантують виконання Конституції і законів по всій Україні, і для цього йому не потрібно контролювати усі гілки влади. Україні потрібен новий моральний авторитет, а не хитрий бізнесмен або аферист від політики, який у своїх особистих інтересах жадає насадити абсолютну владу.
Точно так само повинна бути перебудована і робота народних депутатів: депутатську недоторканність зняти, чисельність народних депутатів скоротити, механізми відкликання депутатів впровадити, трудову дисципліну підвищити. Нові Конституція та законодавство поставлять заслін поширенню корупції, а нові права і свободи викорінять її остаточно.
- Як перемогти корупцію в нашій країні? Чи це можливо?
- Звичайно, можливо. З одного боку, гідний рівень для держслужбовців, з іншого - найжорстокіша відповідальність за корупційні злочини, без імунітету в залежності від партійних зв'язків. Чиновникам повинні будуть надаватися високі зарплати, пільгові державні споживчі та іпотечні кредити, пільги при освіті дітей. Однак пропорційно цьому збільшиться і особиста відповідальність службовця за корупцію в будь-якому її прояві. У разі встановлення факту отримання хабара або перевищення повноважень заради чиїхось інтересів - без довгих розмов такий чиновник повинен отримувати 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна на користь держави. Ми повинні впроваджувати шлях "батога і пряника": з одного боку, різними преференціями ми створюємо мотивованого співробітника, а з іншого - жорсткі санкції завжди будуть нагадувати йому про тяжкі особисті наслідки за гру не за правилами, які ми почнемо впроваджувати, прийшовши до влади. Диктатура закону, верховенство права - ось чого не вистачає сьогодні українцям. Порядок у країні - це нові правила, зрозумілі всім, і ніяких винятків!
І саме тому необхідно зняти безліч заборон і обмежень, обхід яких і породжує корупцію. Наше законодавство потрібно зробити більш ліберальним, як це зроблено в багатьох країнах з кращими показниками якості життя. Проведіть просте дослідження, і ви помітите, чим більше свобод є у громадян, тим нижче рівень корупції і вище рівень добробуту. Є явні взаємозв'язки, які не використовує чинна влада. Можновладці експлуатують недосконалість законів, ставлять людей в нерівні умови і багатіють в умовах безкарності і безвідповідальності. Це треба припиняти!
Так, це буде дуже важко на практиці. Так, суспільство буде кричати "зрада", а корупціонери - чинити опір і саботувати процес. Але будь-який правитель, будь-яка політична влада, якщо хоче успіху, повинна говорити ЧЕСНО із суспільством і показувати приклад безкорисливого прагнення змінити долю країни; повинна розумною силою просувати верховенство права в кожну сферу життєдіяльності українців. Так, історія інших країн таке знає, але, на жаль, з цим поки не знайома сучасна Україна. Вірю, у нас все попереду! Чим швидше ми почнемо жити за принципом "Україна - заради України", чим швидше навчимося на своїх помилках, тим швидше будуть з'являтися політики нової формації, державні мужі, а не аферисти.
2 
8759
Коментарі