Президент Володимир Зеленський минулої п'ятниці зібрав пресмарафон. Запросив лише обраних 32 журналістів. Інші чекали на вулиці. Говорили 5,5 год.

- Суспільство розвивається, держава трансформується. А форма спілкування між істеблішментом і журналістами не змінилася, - каже в інтерв'ю Gazeta.ua дипломат і політик Роман Безсмертний. - Проглядається бажання приховати інформацію. Колись канцлера Німеччини Гельмута Коля запитали, як він будує стосунки із журналістами. Відповів: "Можу щось не розповісти, але неправду казати не маю права".

Ця пресконференція Зеленського спричинила жаль. Ніби взяли малу дитину й запитали таблицю множення. І зміст, і форма випали за межі цивілізованих стосунків. Зеленський не розуміє, що валиться в комунікаціях із суспільством. Щиро розмовляє з Ердоганом, Дудою, Макроном, але не із власним народом.

Його беззмістовні речення, спорадична жестикуляція, міміка - це неадекватність. Коли людину виводять із рівноваги, вона не здатна ухвалювати адекватні рішення. Цей внутрішній комплекс є вельми небезпечним. Далі починаються руйнування самосвідомості, інституційної моделі, нерозуміння свого статусу й перебування в постійному конфлікті.

Що найбільше обурило?

- Нещирість. Раніше в спілкуванні проявляв людські риси. І це дещо компенсувало незнання та нефаховість. А зараз були й помилки, і свідомий обман. Наприклад, в аналізі справи "вагнерівців". Зеленський живе в світі фантазії. Так може актор, але не президент. Раніше його ляпи пробуджували в мене внутрішню агресивність. Після пресмарафону - жаль до нього, нації, держави.

Ви говорили, що ця влада не протримається довше ніж три роки. Уже минуло два з половиною.

- Зеленський може не витримати навантаження як людина. Ми це побачили на пресмарафоні. Чомусь президент сприймає все як атаку на нього.

Треба віддати належне журналістам. Вони всі трималися позиції, що він помиляєтсья. Але є нашим президентом, і що з ним робити - має вирішувати народ. Важливо, щоб на Банковій і безпосередньо Зеленський це розуміли. Його доля в руках громадськості, а не Путіна, Байдена, Макрона чи когось іншого.

Чи витримає в такому стані довго? Зібрався балотуватися на другий термін. Оточення сформувало таку позицію: ви найсвітліший, найвеличніший, то треба йти. Це може стати особистою катастрофою Зеленського. Другий термін йому не світить.

Щодо трьох років, то добре видно: його парламентська опора розсипається. Чи зможе без стабільної більшості, у конфлікті з істеблішментом і громадськістю протриматися? Хіба вдасться до речей, які вчиняв Янукович, і спробує нав'язати тоталітарну модель. Ззовні сильно розраховують на конфлікт між владою та суспільством. Це буде катастрофа. Його особиста й держави. Стулити всім рота - журналістам, представникам місцевої влади - нескладно. Поки нас рятує те, що Зеленський і його оточення не розуміють, як це втілити.

Те, що спорадично робить президент і Банкова, нагадує істерику. Наче обпікся, болить, але не знає, де прибрати вогонь. Оці всі рішення, пов'язані з квазіюстицією Ради нацбезпеки й оборони, списки олігархів і санкції - хоче швидких рішень. Не розуміє, що є речі, які не ухвалюють із сьогодні на завтра. Це певний процес. І його треба пройти.

Як президенту змінити стосунки із журналістами й громадськістю? Написано на всіх парканах. Насамперед потрібні кадрові, інституційні рішення. Зеленському треба припинити займатися урядовими справами, підміняти суди, парламент. Це азійщина.

 

Які кадрові рішення мав би втілити?

- Офіс президента себе віджив. Справа не лише в його керівнику Андрію Єрмаку чи замові Олегу Татарові. У президента є секретаріат РНБО. Стратегія держави - його сфера діяльності. Якщо є відповідні департаменти в Раді нацбезпеки й оборони, навіщо вони в Офісі президента? Виходить, маємо ще один уряд. У нас є два прем'єр-міністри: Шмигаль і Єрмак. Останній ще не встиг сісти в крісло глави Офіса, а вже заявив, що працюватиме із зовнішньою політикою. Це поза законами й Конституцією. Перевищення повноважень і кримінал.

Де найбільші проколи?

- Найгрубіший - не розуміє, що таке стратегія. Не бачить, куди рухаємося. Візьмімо "Дорожнє крадівництво". Якби бачив стратегію, це стало б великою справою. Робить, мучиться, але навіть подати не вміє. Багато з міських голів телефонували й кажуть: "Отут дороги не було, добре, що збудували. Але таке витворяють на цьому будівництві". Знають, скільки крадуть на кожному метрі. Діє принцип: якнайбільше вкрасти й утекти. У результаті все валиться і обертається проти президента.

Друге - інституційний параліч. Не розуміє, що зовнішньою політикою має займатися Міністерство закордонних справ. Міністр Дмитро Кулеба знає свою справу. Упорався б з усіма повноваженнями, якби йому дали таку можливість. Але президент вірить тільки наближеним в Офісі.

Третє - кадрові рішення. Є об'єктивна річ: зміна покоління збіглася із приходом Зеленського. Вона не дає можливості формувати ансамбль досвіду, фаховості, енергії. А суб'єктивна в тому, що молодь здобула Західну освіту й знання, але геть відірвана від умов, у яких перебуває країна. Найкращий приклад - диджиталізація. Прекрасна, золота річ. Але методика запровадження просто смішна.

Зеленський заявляє, що в країні готують державний переворот. На це нібито виділили мільярд гривень і до цього може бути причетний олігарх Рінат Ахметов. Це реально?

- Ми перебуваємо в стані війни. Телефонні розмови спецслужби прослуховують. Але можуть говорити хто завгодно й що завгодно - думайте, що передаєте президентові. Вся система інституційно розвалена, люди шукають роботу й носять папірці про якісь державні перевороти. Якби президент мав лише РНБО, на стіл би не потрапляв непотріб.

Ахметов - не голуб миру. Зробив багато речей, за які давно треба було надавати по руках. Але не носитиметься з темою держперевороту. Він тут годується, тут його бізнес і величезні гроші.

Заява Зеленського обвалила його акції.

- Звісно. Працюють закони ринку. Заява президента, евакуація людей у ЦУМі - туди ж удар. Приміщення Ахметова, а люди працюють з інших фірм. І вони в неділю рухнули. Каже про складну економічну ситуацію і водночас заявляє, що Ахметов готує державний переворот. Сьогодні майже 40 відсотків держбюджету в його руках. Зеленський замість того, щоб займатися антимонопольною політикою, завдає удару олігарху, чим собі створює проблему.

Не відкидаю, що це спецоперація - із нібито переворотом. Президент його панічно боїться. Це використовуватимуть, далі носитимуть йому такі папірці. А фаху проаналізувати, дати завдання пропрацювати ці речі - немає. Третину інформації, яка потрапляє на стіл президенту, беруть із блогів і дописів в інтернеті. Їх треба фільтрувати. Зеленський неправильно використовує інформацію і неадекватно на неї реагує. Наприклад, як зреагували на повідомлення про загострення на кордоні?

Понад місяць закордонні партнери били на сполох і повідомляли про нарощення російських військ на кордоні. Влада спочатку називала це дезінформацією, а пізніше визнала, але назвала "створенням паніки".

- Факт наявний. Загроза динамічно зростає. Треба це визнавати. Подякувати партнерам, що допомагають. Формувати зустрічний меседж, що контролюємо ситуацію. Потім - організаційні кроки. Починаючи від воєнно-штабних навчань, нарад і публічних повідомлень. Радує чинний начальник Генштабу Сергій Шаптала. Через інформацію із застосуванням Байрактарів і американських протитанкових комплексів показує, що ми готові дати відсіч. Так само треба діяти і щодо північного кордону, і східного, і за лінією фронту. За вісім років війни офіцерський, сержантський, рядовий склад навчилися жити з війною і розуміють, як показувати ворогу, що ми готові до будь-яких дій. Натомість спостерігаємо рефлексію президента: ми все знаємо, але війни не буде. Це прокол.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За нового президента будуть нові "любі друзі": чому Зеленський тримається за Єрмака

Американська розвідка передала дані, як Кремль планує широкомасштабний швидкий наступ на Україну одночасно на трьох напрямках - з окупованого Криму, з кордону Білорусі й через російський кордон на сході. Ворог може застосувати бойову авіацію. Росія розраховує на швидке захоплення з подальшою тривалою окупацією?

- Генштаб має бути готовим до кількох варіантів. Важливо готувати й суспільство, пояснювати. Треба привести до ладу місця в бомбосховищах. Підготувати відповідні інформаційні повідомлення, випустити рекомендації. Зараз почали проводити наради з місцевою владою.

Що кажуть міські голови?

- Їх збирають і говорять: маєте для облаштування позицій надати нам те й те. А вони питають: ви прийшли нам допомагати чи нас патрати? Уже назріває конфлікт між місцевим самоврядуванням і центральною владою.

 

Влада готова до можливого вторгнення Росії?

- Перше - має бути готове суспільство. А воно готове, бо восьмий рік живе в стані війни. Друге - має бути готова держава. Тут є проблема. Немає розуміння, як адекватно діяти. Третє - армія. Вона підготовлена, але не забезпечена повною мірою. Треба віддати належне, що за ці роки вона змінилася морально й готова захищати українців. Але є купа проблем, спричинених економікою, окремими галузями промисловості й ресурсним забезпеченням. Четверте - зовнішній світ. Тут теж є проблема. Коли на інформацію США про скупчення російських військ на кордоні Зеленський реагує, що це нагнітання ситуації, як поясниш світу, що тобі потрібна допомога? Маємо ситуацію на білорусько-польському кордні. Прем'єр-міністр Польщі Моравецький каже: це оголошена Кремлем війна й ми захищаємо свою країну та Європу. Це ж каже й президент Дуда. Вони об'єднують польську громадськість. Навіть опозиція приєдналася, бо є загроза, кремлівська спецоперація. А ми хитаємо головою і кажемо, що це не наша проблема.

Чого домагався Путін, створюючи міграційну кризу?

- Це удар по Польщі, Європі. У результаті поляк сьогодні морально сильніший за німця. Канцлерка Меркель же казала, що нумо домовлятися. І що, запустити в Європу диверсійні групи?

Іноді кажуть: хто ми, яку роль можемо відіграти? Українці сильні. Ми зупинили російську заразу. Зеленський не розуміє, що таке війна. Навіть понятійний апарат у найвищого керівництва держави негаразд. Кажуть: треба виграти у війні. Виграють у футбол. У війні можна або перемогти, або зазнати поразки. Об'єктивна оцінка ситуації веде до правильних висновків і заходів.

Чи Росія справді готує наступ, сконцентрувавши на кордоні 100 тисяч військових?

- У навчаннях "Захід 2020-2021" задіяла війська південно-західного, західного, ленінградського, північно-західного напрямків. Під їхнім командуванням загалом перебуває майже 800 тисяч особового складу. У навчанні брали участь десантні бригади, які зокрема працювали на Донбасі, у Криму й розміщені зараз на південно-західному напрямку. Перекидання територією Росії вантажів і особового складу тривало три місяці. Фактично заблокували збирання врожаю. Виник дефіцит із вагонами, перевезенням цивільного населення - такі були масштаби перекидання.

Американці побачили, що війська перекидали, але не повернули. Це стосується території Росії і Білорусі. Раніше після навчання щось лишали, щось повертали. А такої масштабної передислокації ще не було. Кремль готується до серйозних речей.

У Путіна є один спосіб себе врятувати - війна проти України. Але не нападе на російсько-українському кордоні. Це буде відкритим свідченням агресії. Може бути напад на білорусько-польському кордоні й утягнута Європа. Чи на кордоні з Литвою. Чи на лінії фронту Донбасу або Криму. Чи на кордоні Білорусь - Україна.

Має ще один мотив. На зовнішньому контурі - як вибудовуються відносини Москва - Вашингтон. Кремлю треба, щоб щось палало поруч. Готують зустріч Байдена з Путіним. Порядок денний - від глобальної безпеки, ядерних озброєнь і до кібербезпеки. Додайте до цього проблеми, пов'язані з тактичними речами - пандемія, енергетична криза, криза продовольства.

Секретар РНБО Олексій Данілов говорить: якщо настане час "Ч", Західні партнери нам допоможуть. На що можемо розраховувати?

- Треба готуватися до найгіршого варіанту й розуміти, що це наша війна. Маємо в ній перемогти. Якщо допоможуть - подякуємо. Формується антипутінська коаліція. Вимальовуються союзники - поляки, литовці, латвійці. Ті, хто насамперед розуміють загрозу від Росії.

Війна - це трагедія, але й шанс збудувати державу. Противник користуватиметься нашою слабкістю і розхитуватиме ситуацію всередині. Через "путчі" й іншу дурню відвертатиме від реальних речей. Є явне недооцінювання загрози з півночі, із Криму й повне ігнорування - з території Придністров'я.

Де місце України?

- У НАТО має бути окрема Центральноєвропейська стратегія. Її ініціаторами могли б стати Україна, Польща й Литва. У цій системі ми могли б розраховувати на зрозумілу допомогу. Тоді Україна приймає перший удар, а далі - мобілізація союзників. Поляки кажуть: "Ми захищаємо себе - захищаємо Європу". Хотілося б, щоб і наша влада говорила те ж.

×