Вже рік ми живемо в реаліях, коли суспільство не розуміє вектор розвитку держави та куди тримає стрілку компас на Банковій.

Політика подвійних стандартів та постійні обіцянки про солодке життя загнали суспільство в кімнату де панує невизначеність та острах за своє майбутнє.

Минулі п'ять років Україні, українському суспільству та президенту Порошенко був кинутий виклик довічними ворогом України-РФ. Тому перед нами став вибір, або здатись ворогу та отримати мир зрадивши ідеали Революції Гідності та цивілізаційного вибору нації, або дати відсіч.

Петро Порошенко який повинен був виконати всі вимоги майдану та зайнятись внутрішніми питаннями, вимушено включився в боротьбу з державою у якої розмір ВВП та армії був в десятки разів більше ніж в тій державі яка дісталась нам після Януковича.

Побудова армія з нуля, підняття економіки, безвіз, напрямок вступу в НАТО, розбудова міжнародної коаліції на підтримку України, закладання фундаменту державності, закон про мову, томос та незалежна церква, це все як кість в горлі для керманичів Кремля, бо вони не звикли бачити сильного лідера в Україні який будує успішну державу. Процеси які розпочав Порошенко не вкладались в стратегію Путіна, тому війна Кремлем була розпочата не тільки проти України а і проти п'ятого президента. Всі попередники їх завжди влаштовували.

Перед Володимиром Зеленським викликів менше не стало, а от відповідальності стало більше, бо люди повірили в передвиборчу обіцянку, що: "зійтись по середині" та "просто перестати стріляти" буде дуже легко. Повірили, що довгоочікуваний мир прийде, тільки тому, що змінилась людина яке веде перемовини з агресором.

В нашій постколоніальній державі де ще слабкі інституції, важливо зрозуміти, що РФ важливо контролювати всю Україну, та зробити це можна через ту людину, яка сидить на Банковій. Їх головна мета, щоб наша держава не була успішна та сильна, бо ця роль закріплена тільки за РФ. Україні в їх розумінні виокремлена роль сателіта.

З України в московії завжди намагались зробити периферію, а з українців хуторян, які не мають історії, культури, мови та всіх інших чинників які впливають на самоідентифікацію особистості. Зеленський не робить на цьому акцент, тому війну проти нього Кремль не розпочав та не планує, бо президент який не живе цінностями держави яку він очолює, є дуже вигідним Росії.

Володимир Зеленський приречений на крах, який би вибір він не зробив бо він не розуміє що хоче від нього та України ворог. На його виборців ми можемо не звертати увагу, вони його забудуть так же швидко як і обрали. Рейтинги які опублікували у вересні яскраве тому підтвердження.

Головне питання що далі..

Україна повинна вступити в ЄС та НАТО, це успіх кожного громадянина який ментально стає все далі від ведмедя та балалайки. Це шлях на якому закладено безліч реформ, які поліпшили життя людям в ЄС і ми можемо з вами це бачити вже зараз. НАТО це запобіжник який буде стримувати північного сусіда та дасть можливість спокійно розвиватись.

Це фактично залік, який повинна здати Україна як при вступі в університет.

Якщо ми не хочемо зникнути з мапи світу, то ми повинні будувати успішну державу зі своїми цінностями, потужними інституціями, ми повинні переконувати, що є різниця які пам'ятники стоять, якою мовою ти спілкуєшся, як розвивається економіка, які цінності у нас, та за що ми боремось. Ми повинні підтримувати тих політичних лідерів та партії які до цього закликають.

Ми повинні бути готові воювати з РФ десятиліттями, якщо ми хочемо будувати успішну та незалежну державу. І кожен президент України повинен знати хто ворог та чітко його ідентифікувати.

Якщо президент Зеленський буде вести війну проти опозиції, а не проти Путіна, то він у кращому випадку приречений бути забутим, як прикре непорозумінням.

×