субота, 16 червня 2007 15:16

Тимошенко написала статтю про секрети політичної кухні

 "Сьогодні мені захотілося бодай трохи підняти завісу політичної кухні, розповісти про те, що зазвичай залишається поза увагою телекамер чи журналістських записників", - так пише Юлія Тимошенко у вступі свого авторського матеріалу "Осінь-2007: Віра, надія, любов!" для газети "Дзеркало тижня" (N 23 (652) 16-22 червня 2007 року).

"Дуже легко говорити про те, що буде завтра, але чомусь часто не хочеться згадувати про те, що було. Прикро. Бо українська політична історія останніх півроку — це не історія фактів, подій та позицій. Це — історія емоцій, переживань та вчинків людей, які, власне, і формують те, що ми називаємо сучасністю. Через кілька років відтворити це для історії буде важко."

Тимошенко пише, що депутати від БЮТ писали заяви про вихід з фракціїї під її диктовку:

"Уся наша фракція майже у повному складі писала диктант... Диктувала текст заяви я, стоячи за трибуною у приміщенні нашого офісного прес-центру на Подолі. З правової точки зору — це був ідеальний диктант. Депутати старанно виводили літери, піднімали руки, перепитували, списували і просили диктувати повільніше. Жаль, що не було телевізійної камери. Хтось уголос пожартував: "Диктант для мазохістів". Пізніше, вже після указу, депутати нашої фракції по кілька разів ходили до секретаріату парламенту підтверджувати свої підписи і переконувати Мороза, що ці заяви написані при здоровому глузді та в нормальному психічному стані, перетворюючись, як вони мені казали, на "мазохістів-рецидивістів"."

"За півроку життя в опозиції ми втратили 26 депутатів. Мені часто закидають: треба було брати до списку лише чесних людей. Але неможливо перевірити чесність людини у далекій перспективі, на маючи машини часу. Був у нас такий депутат Олег Антипов. Ветеран партії, керівник обласної організації, не один рік разом із нами провів на барикадах і в опозиційних окопах. Які підстави були йому не вірити? Однак, очевидно, на певному етапі (або швидше на певній сумі) деякі люди ламаються. Що вдієш, командуючий РОА Власов на початку війни теж був любимим генералом Сталіна. Тим часом Олег Ляшко, який не втрачав жодної нагоди вступити зі мною в жорстку публічну полеміку на кожному (!) засіданні фракції, залишився з нами. Старі, начебто перевірені часом партійці помандрували парламентом у пошуках легкого, але фантастично великого заробітку, а Фельдман, Губський і Абдулін, яких антіпови та ковтуненки називали кучмістами, полізли через паркан Конституційного суду змагатися з ЗМОПом за чесність та неупередженість суддів", пише Тимошенко.




Зараз ви читаєте новину «Тимошенко написала статтю про секрети політичної кухні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі