На зустрічі Нормандської групи у Парижі Путін буде добиватися того, щоб атмосфера, у якій він виглядає не маргіналом, а цінним партнером, створила йому передумови з пом'якшення західної позиції по Україні. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua сказав московський політолог Андрій Піонтковський.
Приїхавши на Генасамблею ООН Путін міг готувати підґрунтя для перемовин Нормандської четвірки у Парижі?
- Ще на зустрічі з Обамою в ООН Путін висунув на поверхню Башара Асада. Мовляв, він допоможе боротися з Ісламською державою. Після того у світових лідерів почались інші формулювання. І не тільки в Обами, а навіть у Ангели Меркель і британського прем'єра, який ще недавно хотів бомбити Асада, але не отримав на це більшість голосів у Палаті. Зараз вони в один голос говорять, що це робити не час і Асад повинен залишатися при владі.
Після зустрічі з Обамою Путін розповів, що вони домовились про контакти поміж міністрами закордонних справ і міністрами оборони з приводу координації боротьби з ІДІЛ. Тут частковий успіх в тому, що взагалі йде якась розмова про партнерство із Путіним. Весь час вашингтонська квака, від Генрі Кіссінджера ( американський дипломат. - "Gazeta.ua") і до Дмитра Саймса (американський політолог радянського походження. - Gazeta.ua) нав'язувала Адміністрації, мовляв росіяни нам потрібні в Іраку, Ірані, Афганістані і ще чорт знає де. Давайте не будемо заганяти Путіна в кут, давайте допоможемо йому врятувати обличчя.
Тепер цей успіх Путін може продати своїй внутрішній аудиторії. А йому це дуже потрібно. Бо для диктатора поразка у зовнішній політиці є дуже небезпечною. Тому якийсь час серед московської еліти буде почуття перемоги над проклятими американцями, яку "наш Путін отримав у Нью-Йорку".
Обама нагадав Путіну, що Росія має два місяці на виконання Мінських угод. Тобто, якщо виводить свої війська і віддає контроль над кордоном Україні, тоді можна говорити про пом'якшення позиції Заходу щодо Росії.
- Мінські угоди - досить гостра річ. Росія ніколи не стане виконувати ці два пункти. Як вона буде виводити свої війська, якщо їх там нема, як вона каже. Але там є такі формулювання, які Путін інтерпретує як всунення тої Лугандонії у політичне тіло України, як ракову пухлину. Щоб вона розкладала Україну і блокувала її європейський вектор розвитку. Максимум, чого хочеться Путіну, щоб всі ці "мотороли" і "гіві", польові командири, яких ще не перестріляли російські спецслужби, засідали у Верховній Раді. І друге, щоб Україна все це оплачувала.
Українське керівництво рішуче цьому пручається. Але час від часу Меркель і Олланд тиснуть на неї в цьому напрямку. Це буде і на Нормандській зустрічі. Швидше за все, Путін продемонструє бажання домовитися, і любов до України та її територіальної цілісності. Потім раптом оголосить, що він переконав сепаратистів відмінити вибори 18 жовтня у Донецьку і 1 листопада у Луганську. Мовляв, це крок на зустріч Україні.
Якщо він це зробить - Меркель і Олланд будуть настільки щасливі, що у свою чергу посилять тиск на Україну. Щоб вона вивела формулювання про особливий статус тих регіонів і внесла їх в Конституцію України. Тобто, щоб це були не тимчасово окуповані території, а частина політичного поля України.
Взагалі в мене таке враження, що Росія спеціально придумала ці вибори, щоб потім у потрібний момент їх відмінити. Це маніпуляція Путіна. Захід буде говорити, що от ми ж вимагали від Росії відмінити вибори, вона відмінила. А тепер хай і Україна піде на якісь компроміси.
Захід справді піде на такий тиск?
- В останні дні мені дуже не сподобалась еволюція позиції Меркель. Вона дуже жорстко трималась, не дивлячись на величезний тиск німецького бізнесу. Але біженці її зламали. Вона неочікувано заговорила, що треба радитись із Асадом і він не повинен йти отак відразу. Тобто проявила таку ж готовність до компромісу із Путіним, як і Обама. Неочікувано твердо повів себе Олланд, єдиний із західних лідерів, який вимагав негайного відходу Асада.
Тобто Путін придумав нову форму тиску на Захід - через Сирію. Сирійські біженці добили Європу, а спокій на Близькому Сході вигідний США?
- Вся путінська агентура на Заході співає одну і ту ж пісню - Путін потрібен для вирішення якихось проблем. От Путін і вискочив, мовляв, я потрібен для вирішення проблеми Сирії.
Щодо біженців - це досить дивна історія, в якій ніхто до кінця так і не розібрався. Взагалі-то біженців погнала Туреччина. 2 мільйони сирійців жили там два роки. Туркам це не подобалось, у Ердогана на носі вибори. Очевидно, турки їх і прогнали. Поки незрозуміло, чому Туреччина так зробила і чи грала в цьому якусь роль Росія. Але це виявилось ефективним методом тиску на Європу.
Путін може бути причетний до історії з біженцями у Європі?
- По біженцях він міг домовлятися тільки через Ердогана. Він кілька разів був у Москві останнім часом. Але чи була така домовленість між ними - сказати складно.
Щодо конфлікту в Сирії, то Путін справді посилено його розпалює. Він же різко посилив свою військову присутність там і навіть хвалиться цим. Окрім того, він створив цілу коаліційну раду під носом американців у Багдаді, сколотивши свою коаліцію - Іран, Ірак, Сирія. Це найбільш відв'язані терористичні організації ісламістів шиїтського толку. Іран - корпус стражі ісламської революції. Ірак - шиїтська міліція ІДІЛу, яка захищає Багдад. В Сирії основна бойова сила - Хезболла. Три терористичні організації. Можливо, вони не так театрально відрізають голови, але убили людей не менше, ніж ІДІЛ. І тепер Путін повторює докір американцям, що з ІДІЛом не можна покінчити виключно нальотами авіації. Потрібна наземна операція. Російські війська він не пошле - допомагатиме логістикою, даними, озброєнням. Іншими словами, розпалюватиме релігійну середньовікову війну між шиїтами і сунітами на Близькому Сході.
Щоб потім тиснути на світову спільноту, добиваючись своїх цілей?
- Звісно. На фоні цього всього йому легко буде представити Україну, як щось маленьке і локальне, нікому не цікаву кризу. Мовляв, світова війна на носі, давайте тепер із Путіним домовлятися як із вождем шиїтів. А не говорити про якусь Україну.
Є версія, що Росія спонсорує два боки конфлікту - і Сирію, й ІДІЛ. Щоб таким чином боротися разом із Заходом проти тероризму, як світової загрози.
- Це старий прийом Путіна 2001-го року, коли він першим подзвонив і висловив співчуття після 11 вересня. Цим самим вирішив питання із Чечнею. Видав із себе, що бореться із світовим тероризмом і вся світова критика щодо порушення прав людей у Чечні повністю закрилась. Тому партнером по боротьбі з міжнародним тероризмом він себе подає вже не перший раз.
Зараз він підвищує ставки, бо в Україні він програв і ніяких хороших ходів там більше не передбачено. Максимум - всунення Лугандонії Україні. Путін піднімає ставки, щоб у своїй країні серед свого оточення підтримувати образ переможного борця з американцями. Друге - одночасно продати себе тим же американцям, як корисного і потрібного союзника. А за це вимагатиме ціну - порятунок його обличчя у ситуації з Україною.
2 
8759
Коментарі
1