Добру та, можливо, дещо навіть забуту традицію , на Уманщині започаткували Антон Яценко та його команда.

Окрім нагальних питань громади, як от ремонт доріг, шкіл, дитячих садочків та майданчиків, вони вирішили: добро потрібно передавати.

Різниці між словом та ділом, наскільки зміг помітити пересічний виборець, у команди Антона Яценка немає. На тому й вирішили. Тому до рук відразу взяли фарбу, щіточки, молотки та гвіздки. А що було далі – розповідають самі громадяни.

- Прийшли до мене 4 хлопців. – розказала жителька села Громи, що на Уманщині, Галина Метельска. – І кажуть: бабусю, ми Вам зараз пофарбуємо паркан.

Галина Степанівна – самотня пенсіонерка. Проживає у центрі села. Пенсія, як зізнається сама жінка, невелика. Тому винайняти когось пофарбувати паркан – годі й думати. А самій уже сил не вистачає подужати ту роботу.

- Я спочатку аж перелякалася. – зізнається жінка. – Ну як за роботу з мене гроші потім схочуть взяти – а їх у мене й немає. Але хлопці мене швидко заспокоїли – і паркан і хату пофарбували – і все безкоштовно. Зізнаюся, поки мені фарбували паркан – я швиденько кинулася в хату, спекла пиріжків з яблуками робітникам, хоча вони й запевняли, що нічого не потрібно. Спасибі Антону Володимировичу та його команді за допомогу.

Обов'язкова умова таких добрих справ – зробити потім своєму ближньому бодай маленьке добро, але теж безкоштовно.

А й справді – довкола нас чимало інвалідів, самотніх пенсіонерів, бездомних тварин. Якщо кожен з нас зробить крихітну добру справу для іншого, нехай навіть це буде добрим словом – світ стане трохи кращим та людянішим.

Уманчанці Марії Таранюк допомогли полагодити дах у будинку. Самотня пенсіонерка восени опинилася сам на сам з бідою – затяжних дощів та снігу старенька покрівля не витримала б. А за ремонт довелося б віддати дві або й три свої пенсії.

- Ніколи б не подумала, що мені отак прийдуть – і запропонують безкоштовно полагодити дах. – розповіла пенсіонерка. – А так підійшли хлопці, приємні, інтелігентні, запевнили, що знають про мою проблему і допоможуть. У мене відразу ж перше питання – за скільки? А вони мені відповідають – за подальше добро, котре також комусь зроблю безкоштовно. Дійсно, гарне починання. Спасибі Антону Яценку за його добру справу.

Мешканка міста Монастирища Людмила Гаврилюк мала проблему – у добудованому приміщенні до хати потрібно було встановити батарею, аби узимку приміщення теж опалювалося.

- Все зробили люди Антона Володимировича, хай йому Бог здоров'я дає. Бо за встановлення батареї наші місцеві майстри заправили з мене півтори тисячі гривень. А таких грошей я не маю.   – розповіла жінка. – Я в боргу не залишилися. Також безкоштовно зробила добру справу – допомогла старенькому сусідові з прибиранням двору. Йому підказала, аби теж не поскупився на добру справу. А він у свою чергу допоміг своєму знайомому. Чудове починання у команди Антона Яценка. Думаю, будемо продовжувати й надалі.

Майже усі громадяни, котрі отримали допомогу від Антона Яценка та його команди – дуже вдячні не тільки за допомогу, але й за можливість побачити, що добро м оже і має бути безкорисним. А ще -  долучилися до відповідальної акції: поширювати добро.

Хотілось би запросити й решту громадян – долучатися творити добро. Адже для цього так мало потрібно. Комусь досить просто гвіздка забити, когось через дорогу перевести, комусь сказати тепле й привітне слово.

Валентина Кириленко

×