Влада збирається утримувати ситуацію під контролем, хоча б відносно стабілізувати її. Готуватиме сприятливі передумови для президентських виборів 2019 року. Прямої виборчої кампанії ще не розпочинають. Реальне входження почнеться з весни наступного року. Натомість "Батьківщина" і частина "Опозиційного блоку" все ще сподіваються спровокувати політичну кризу, щоб вийти на дочасні парламентські вибори. У них зацікавлена і "Свобода", "Рух нових сил" Саакашвілі. Він хоче повернутися в Україну і використати ситуацію із позбавленням громадянства для реанімації свого політичного руху, який так і не став серйозною політичною силою. Якщо спроба виявиться невдалою, буде поступове завершення його політичного проекту в Україні.

Для дочасних президентських немає жодних підстав. Це вкрай малоймовірно. Вірогідність дострокових парламентських виборів зараз менша, ніж навесні, або рік тому. Минулого року була політична криза, пов'язана із тарифною проблемою. Прямих передумов для нової зараз немає. Хоча в країні зберігається достатньо висока соціальна напруга, є настрої розчарування, недовіри. Коли це може вибухнути, передбачити неможливо.

Вірогідність масових протестів, як засвідчила практика останніх двох років, не дуже висока. Люди не вірять нікому - ні владі, ні опозиції. Тому не хочуть виходити на вулицю.
Вагомого приводу для протестів зараз немає. Є локальні - як наприклад підвищення цін на скраплений газ для авто.

Осінь буде відносно спокійною. Пристрасті будуть навколо депутатської недоторканності. Побачимо нові порції подань від Генпрокуратури, активність НАБУ і спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо депутатів і міністрів.

Не бачу голів, які полетіли. Навіть Добкіна не заарештували, хоча дозвіл на це є. Деяких депутатів знову можуть позбавити недоторканності, але до арештів справа не дійде. Питання відкрите - як буде на це реагувати вулиця? Можуть виникнути протести щодо резонансних судових процесів. Уваги до справ Насірова, Мартиненка, бурштинової буде набагато більше, ніж до Януковича. Його, скоріше за все, засудять до кінця цього або на початку наступного року.

У вересні-жовтні президент сконцентрується на зовнішній політиці. Її спрямує на європейську і євроатлантичну інтеграцію. Поряд із цим президент і уряд більше уваги приділятимуть соціальним питанням – підвищенню пенсій , освітній реформі. З нового року знову побачимо чергове підвищення мінімальної і середньої зарплати.
Натомість медичну реформу провести через парламент буде важко, навколо неї багато конфліктів. Рахунок буде 2:1 на користь уряду і президента.

Крім того восени вирішиться питання по голові Нацбанку. Можливо, і по новому керівнику Фонду держмайна.

Масштабних змін не буде. В цьому не зацікавлені ні президент, ні прем'єр. Краще зберігати статус-кво. Питання буде лише по двох міністрах, які написали заяви про відставку (міністри інформаційної політики Юрій Стець та аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий. – Gazeta.ua).

2017 рік для уряду і президента може стати реформаторським ривком. Таких масштабних реформ, як освітня і пенсійна у нас досі не було. До того ж у серпні Кабмін розпочав урядову реформу.

У найближчі два роки кардинальних змін не буде. Вийти на стабільне припинення вогню не вдається. Бачимо одинадцяте перемир'я, а повторюється одна й та сама історія: бойовики спочатку кілька днів стріляють мало, а потім повертаються на звичний рівень обстрілів.

В цьому зацікавлений Путін. Він не піде ні на які поступки, припинення конфлікту. До президентських і парламентських виборів у 2019 році він сподівається, що при владі в Україні з'являться політичні сили, які захочуть із ним домовлятися на його умовах.

Якщо Росія піде на розв'язання конфлікту на Донбасі, неминуче постане питання Криму.

Якщо по Донбасу росіяни хоча би імітують переговори, то по Криму ні на які переговори вони не підуть. Водночас Україна розпочала боротьбу за півострів на міжнародних судових майданчиках у Гаазі. Маємо постійно про це нагадувати.

Ні. Європейська та євроатлантична інтеграція залишаться головними пріоритетами.

Після вступу в дію Угоди про асоціацію з ЄС розпочинається буденний період європейської інтеграції. Треба буде сконцентруватися на реформах, які модернізують Україну до євростандартів. З іншого боку маємо шукати свої ніші на спільному європейському ринку, для цього є зона вільної торгівлі. Товарообіг з ЄС збільшився на 20%, але цей процес треба прискорювати.

НАТО нас швидко не прийме. Українську армію треба вивести на стандарти альянсу до 2020 року.

Паралельно маємо боротися за продовження санкцій проти Росії, зокрема з боку ЄС.

Конфігурація політичних союзів може змінитися ближче до президентських виборів. Побачимо це восени наступного року. Зараз ні на які союзи впливові гравці не підуть. Будуть об'єднуватися гравці другого плану – Садовий, Гриценко, молоді демократи, можливо залишки руху Саакашвілі. Їм треба посилювати свій потенціал.

Наступний рік буде роком входження у виборчу кампанію. Поки зарано очікувати якихось серйозних подій як у внутрішній так і у зовнішній політиці.