Це природня реакція пострадянських менеджерів на збурення і протести. Зреагували так, як вони вміють. Це найшвидша реакція. Але вона не ринкова і в довгостроковій перспективі веде до великих проблем.

Треба навести порядок у ціноутворенні для монополій. Зараз платіжка розділена на ціну газу і його постачання. У частині постачання діє тариф монополій, який регулюється НКРЕКП. Цей регулятор захоплений монополістами. Затверджують те, що їм дають. Те саме стосується теплокомуненерго. Більшість використовують центральне опалення, а не індивідуальне. Для центрального опалення важливо ще, як цей газ використовується. А роблять це дуже неефективно. У цій сфері величезні зловживання. І жоден уряд не хоче цим займатися. Ця проблема тягнеться з дореволюційних часів. Ніхто не хоче втручатися, щоб не сваритися з князьками, які сидять на цих потоках.

Погані. МВФ дуже чутливо ставиться до цього питання. Довгий час існувала схема з перепродажу дешевого газу промисловості. Зараз ця схема у меншій мірі, але теж працює. Вона не найгірша у нашій економіці. МВФ узявся за це і почав тиснути. Можливо, уряду вдасться переконати МВФ, що це тимчасово. Але навряд чи Україна отримає транш до кінця опалювального сезону – коли скасує регулювання.

Транш від МВФ відкладається. Не знаю, чи не скасують його зовсім. Бо уряд і президент за цей час зробили багато речей, які є не менш поганими для економіки та інституцій. Питання у тому, на якому етапі у фонду увірветься терпець.

У нас формально діє ринок газу, але він дуже монополізований. Весь газ, який споживається, - це газ власного видобутку Нафтогазу. Він якраз пропонує найнижчу ціну. Але облгази часто перешкоджають переходу до інших постачальників і не дають змоги купувати за меншу ціну. Крім того, треба було ще влітку почати роз'яснювальну роботу. Натомість зниження ціни уряд і президент приписали собі як виконання передвиборчих обіцянок.

Вони дійсно запровадили ринок газу, тепер можна обирати постачальників. Але знижка була ще раніше, і вона формувалася під ринковими факторами. Тоді ж запровадили анбандлінг - роздільну плату за газ і постачання. Тільки це було за сприятливої ціни на газ. І постачальники, які є монополістами, запровадили такі ціни, які частково з'їли ринкове здешевлення. Споживачі цього не помітили, бо в цілому ж ціна знизилася. Їх усе влаштовувало. Але ринок коливається. А ціни у монополій змінюються лише в один бік – у бік підвищення.

Треба було займатися не результатами, а коренями підвищення.

Їх дії спрямовані саме на те, щоб будь-що попередити цей соціальний вибух. Та патерналістська частина людей, якій аби лише газ був дешевий, може бути задоволена. Ціна нижча, ніж була при Порошенкові.

Кредитори лише дивляться, щоб уряд не створював можливості для таких схем незаконного збагачення. Наприклад, дві ціни на один товар, який можна перепродавати. Є рішення не те що компромісні, а оптимальні для споживачів і постачальників. Постачальники мають відтворювати принаймні свій основний капітал. Але це не проста річ. Думаю, за наших умов регулювання постачальників-монополій на основі тарифів – це помилка. Це лише збільшує можливість монополістів закладати більше витрат у свою ціну. Видирати прибуток – це теж схема регулювання, яка не придатна для нас. Вдалою була б схема Price-cap, коли встановлюється гранична ціна за результатами зовнішнього аудиту, не залежного від цих постачальників. Далі вони у рамках ціни отримають свій прибуток. Жорсткі вимоги щодо стану інфраструктури – їх треба не стільки наділяти ресурсом, скільки надавати їм жорсткий стимул. Якщо буде встановлений такий режим, нинішні власники обленерго і облгазів швидко їх позбудуться. Бо це перестане бути надприбутковим бізнесом. Але з'являться інші, яким вистачить нормального ринкового прибутку.

У деяких випадках оптимальним є, коли монопольний постачальник є у власності громади. Але тільки тоді, коли ця громада добре контролює своїх очільників.

Кожна проблема має хоча б одне просте і зрозуміле неправильне рішення. Саме його доводять людям популісти. Заходи, які зараз вжив уряд, - це саме таке рішення.

Простих рішень у таких складних проблемах не буває. Правильним було б запровадити ринок газу, коли, за європейською хартією, постачальники відділені від тих, хто обслуговує інфраструктуру, і різні постачальники між собою конкурують. І тут в наших умовах є над чим працювати.