Торік був великий запит суспільства на оновлення. Він нікуди не дівся, але задовольнити його ніким. З одного боку – у Києві багато кандидатів на посаду міського голови. Але нема такого, хто міг би кинути виклик Віталію Кличку.

У столиці може залишитись нинішній мер. Так само у Харкові, Львові. Там кажуть: "Хотілося би нового, але нема. Тому заплющимо очі і ще раз за нього проголосуємо".

Україна шукає себе нову. Прагне іншої якості, не може знайти у представників нинішнього політичного класу, тому позичає у минулого. Потім дивиться, як люди з минулого намагаються робити майбутнє – виходить імітація. Виникає розчарування.

Місцеві вибори відбуваються у ситуації суспільної фрустрації: ми такі гарні, сильні революціонери. Але нормальна партійна демократична політика у нас не виходить. Ці вибори закріплять невдоволення суспільства і Зеленським. І Кличком у Києві.

Віталій Кличко виграє цю кампанію. Його сильна сторона – слабкі конкуренти. Він займався містом. А люди звідкись вигулькнули за місяць-два до початку кампанії і обіцяють щось. Це не переконливо. Такі вершини треба штурмувати системно. Той же Черновецький до посади мера йшов сім років.

Ірина Верещук не цікава. Зеленський навіть не приховує, що бачить мером Кличка. Треба було когось висунути – вони це зробили. У неї не було шансу перемогти.

Сергій Притула – уже навіть не смішно. Не можна двічі зайти в ту саму річку. Притула сприймається, як Зеленський дубль два. Плюс, не можна вискочити за місяць до кампанії і стати лідером. Він, як і решта учасників цієї гонки, не вірить у свою перемогу.

Борислав Береза провів невдалий ребрендинг. Створили Екопартію з березою на картинці. Намагаються Борислава продати, як дерево. Це не купують.

Олексій Кучеренко. Це Юлія Тимошенко застовбила поле, що у неї є такі кадри. Так, він може професійно розмовляти на теми, які стосуються міського господарства. Цим відрізняється від інших. Але це не дасть йому шансів перемогти.

Микола Томенко. Київ – його тема. Колись працював у мерії. Тепер хоче про себе нагадати або вирішити якісь ностальгічні проблеми, щось довести.

Андрій Пальчевський – складна історія. Це фігура Медведчука. Він не виграє. Але те, що взагалі таке явище можливе у країні, де у багатьох сім'ях є загиблі, поранені, ветерани, - це феномен. Тим більше, у боротьбі за Київ – місце Майдану, Революції. Тут ще можна згадати Добкіна. Коли був харківським губернатором, носив футболку з "Беркутом". Зараз вирішив, що можна бути кандидатом у мери міста, де "Беркут" бив людей. Прикро.

Києву потрібен сучасний мер. Це має бути людина, яка живе у цьому часі. Цього очікували від Кличка. Він не міг і не повинен був розумітися на тонкощах комунальщини, але мав можливості. У нього – золота телефонна книжка. Міг узяти досвід будь-якого мера від Парижа до Токіо. Він цим не скористався.

Має бути людина з масштабним сучасним мисленням, а не просто "виживальщик". Так само масштабності не вистачає керівникам держави. Політикою займатися в Україні стало нецікаво людям, у яких можна пошукати масштабу і сучасності. Кілька разів стукнулися лобом об стіну, розвертаються на аеропорт "Бориспіль" і через кілька годин вони у тому світі, де є попит на мозок, масштаб, креативність. Для чого їм тут стрибати у басейн із сірчаною кислотою, якщо там можуть жити комфортно? У нас ненормальне політичне середовище.

Недавно почув, що міст Патона будуть будувати до 2025 року. У Пекіні щороку кілька десятків станцій метро зводять. А в нас метро на Троєщину – це вже анекдот. Місто треба рятувати. Воно зупиняється. Тут нема чим дихати. Нема гарячої води. Відсутній історичний центр. Усі бували в європейських країнах – там є старовинні ринкові площі, де ніхто не їздить, нема нічого зайвого.

Наступний мер має бути рятівником. Попередники вбивали Київ. Хоч він і потужний.

Нами керують врємєнщики. Ці люди відпочивають, лікуються, займаються шопінгом на заході. А тут заробляють, мають статус. "Наших" проблем у них нема.

Нічого. За інших розкладів він не мав би шансів знову стати мером. Але це станеться через відсутність зрілих політичних сил, які готуються роками до взяття влади.

У Франції і президенти, і прем'єри мають досвід мерства або керівництва місцевими громадами. Це щабель, який проходить будь-який політик. Іноді "заскакують" із дипломатичної служби, але це винятки. У нас сьогодні створили партію, завтра перейменували. Ніхто ні до чого не готується. Заскакують на кілька років, хапають і розбігаються. Ніхто не бере на себе стратегічні завдання. Їм не цікаво. Треба вже вкрасти і заробити. Це вбиває розвиток – нема планування країни, міста. Виганяють будинки в центрі міста і не думають, що там мають бути садочки, школи, інфраструктура, паркінги.

Не думаю, що хтось питав Марину Анатоліївну, чи вона цього хоче. Це потрібно Петрові Порошенку. Він представляє партію "Європейська солідарність" як персональний проєкт. Вибрав слушний момент поексплуатувати суспільну увагу до жіночих політичних кар'єр. Усім подобається участь жінок у білоруському протесті. Це потужно. Але порівнювати жінку блогера Світлану Тихановську з жінкою мільярдера Мариною Порошенко не серйозно. Але виборці "Європейської солідарності" лояльні до п'ятого президента. Якщо його прізвище буде на чолі списку, це може додати голосів.

Але "ЄС" - його партія. Це обмежує її можливості до створення союзів чи спільних проєктів. Кличко вже за кілька годин вискочив в ефір і відхрестився від їхньої підтримки. Петро Олексійович залишається токсичним політиком із високим антирейтингом. Іти з ним на союз – це потрапити під косу його антирейтингу.

Ні. Нема фактури. Жінка політика може в політиці бути корисною і помітною. Ірина Луценко була яскравою і не виглядала функцією Юрія Луценка. Марина Порошенко - не політик. Самостійною бути не може. Не треба було її туди пхати.

Порошенко нікому не довіряє. Намагається розширити політичні рамки за рахунок родини. Не впевнений, що це його посилює. На інерції 2019 року у нього виникло потужне політичне ядро – близько 15 відсотків. Але чи довго зможе на ньому їхати? Стопорить розвиток не лише конкретної партії. Він претендує на лідера націонал-демократичного патріотичного спектру, тож викидає звідти інших лідерів, убирає всіх у цьому сегменті. Так розправився із "Самопоміччю". Це не здорово для політичного розвитку країни.

Останнє, куди треба лізти, - це у програми. Їх зазвичай пишуть спеціальні люди, або беруть із архіву за умовно 1913 рік. Часто її і сам кандидат не читає.

Вони мають сенс при невеликих розривах рейтингів. Зараз сенсу в них нема. У Кличка є адмінресурс, але йому фальсифікації не потрібні.

Принаймні кількісно. Київ у 1,5-2 рази більший, ніж показують офіційні цифри. Приїжджі здебільшого активні. Їм доводиться докладати більше зусиль, щоб виживати без власного житла. Думаю, це вплине на результат виборів.

Було би цікаво організувати контрольну групу і дізнатися, як голосують кияни і "нетрадиційні" виборці.