Ми живемо в світі, де свобода слова перетворилася в свободу брехні, а правда нікого не цікавить. Сьогодні політика постправди стає переважаючою в багатьох демократичних громадських системах. Україна, на жаль, не тільки не стала винятком із загальносвітового тренду, але й явно йде в лідерах інформаційної брехні й потоку екскрементів, які, здавалося б, поважні ЗМІ публікують за копійки.
Звичайно, всім треба заробляти. Але журналістика повинна нести людям об'єктивну інформацію, а тим, хто вважає навпаки, треба чесно зізнатися, що вони не мають ніякого відношення до журналістики - і йти в асенізатори.
Яскравим прикладом такої антижурналістики є стаття про те, як гральний бізнес бере Україну в заручники. Цілком зрозумілі замовники цього опусу. Це люди, які абсолютно спокійно займалися гральним бізнесом під прикриттям "лотерей і атракціонів", тримали підпільні мережі казино і гральних залів, платили за "дах" правоохоронцям і горя не знали.
Їх все влаштовувало. Адже якщо гральний зал нелегальний, то людина, яка програє там гроші, по суті переступає закон, а значить його можна обдурити, зшахраювати, роздягнути до нитки і викинути на вулицю без копійки грошей. Саме ці люди відповідальні за бабусь, які програвали пенсії, і студентів, які програвали не тільки стипендії, але й гроші на навчання.
І тепер, коли президент України сказав - вистачить. Досить обманювати людей і платити хабарі. Давайте створимо рівні умови для всіх. Захистимо людей, які хворі на ігроманію, захистимо людей похилого віку і підлітків, наповнимо бюджет країни, а з зароблених грошей почнемо будувати стадіони і підвищимо стандарти соціального захисту для тих, хто цього потребує. Коли вперше за десять років влада вирішила реально владнати проблему - з-під карткових столів прокурених напівпідвалів повилазили істоти, яким це все не треба. І не треба з однієї простої причини - тому що вони не вміють заробляти, не носячи хабара і не обманюючи клієнтів.
Люди, які виступають проти легалізації грального бізнесу, виступають за обман, лицемірство і хабарі, на які потім правоохоронці та політики купують чергову віллу в Ніцці. І зрозуміло, що якщо у них є гроші на закордон, то вони знайдуть пару гривень на замовну статтю, в якій біле називається чорним - і навпаки.
Сама стаття складається з умовних трьох частин:
1. Жахливий Швіндлерман захоплює Україну
2. Закон про легалізацію грального бізнесу захищає інтереси тільки букмекерів
3. Все зло в світі від "Парі-Матч".
Розберемося.
По-перше, неозброєним оком видно, що автор статті не один раз повторює словосполучення "Швіндлерман захоплює Україну". Це зроблено з метою розпалювання ксенофобних настроїв всередині досить толерантного українського суспільства. Можливо, автор статті знайшов би себе серед погромників євреїв на початку минулого століття, але зараз за розпалювання міжнаціональної ворожнечі в кримінальному кодексі України передбачається відповідальність до 7 років позбавлення волі.
Чим же підкріплено думку про захоплення України? Автор статті нам пропонує такий логічний ланцюжок: Едуард Швіндлерман - підприємець, в гральному бізнесі з середини 90-х, а значить він має кримінальний шлейф. Якщо виходити з логіки цієї абсурдної заяви, то кримінальний шлейф в Україні несе на собі і Кучма, і Ющенко, і більшість підприємців. Цей абсурд може бути розрахований тільки на молодь, яка про 90-ті знає лише з фільмів "Бумер" і "Бригада".
Потім, ніби на підтвердження своїх слів, нам демонструють свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Бетрінг", яке зареєстроване в Росії і яке начебто має Швіндерман, хоча власником компанії "Бетрінг" є інша компанія - "Граючий світ", кінцевим бенефіціаром якої є Коломейцев В.А., підприємець з Ростова-на Дону.
Потім автор статті стверджує, що ТОВ "Парі-матч" веде свою діяльність в ДНР і ЛНР і не надає нам жодного доказу. Хоча б зробленого у фотошопі.
Далі, як доказ "захоплення України" Швіндлерманом нам надають інформацію про те, що компанія "Парі-матч" спонсорує Прем'єр-лігу та інші змагання і навіть спортивні клуби. Якщо провести аналогію, то всі країни світу вже захоплені спонсорами спортивних клубів, таких як "Audi", "BMW" та "Adidas".
Те саме стосується і оповідань про мільйони гривень, виведених в Росію. Жодного доказу, тільки купа непов'язаних фактів, які повинні створити картинку сіоністської змови проти України.
З розповіддю про те, що законопроект про легалізацію грального бізнесу цікавий лише букмекерам, можна дуже довго сперечатися. Але не в частині його ідеальності. Про недоробки при його розробці, а також відсутності діалогу між владою і учасниками ринку не говорив тільки ледачий. Але вважати, що легалізація грального бізнесу не вигідна нікому крім букмекерів - це значить піти проти брехні тих, хто десять років наживався на підпільних гральних закладах.
Ми наведемо лише одне порівняння, яке відповість на всі питання.
За законопроектом №2285-д про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор, який прийнятий в першому читанні Верховною Радою України, організатори азартних ігор повинні оплачувати ліцензії на право відкрити такий бізнес, і якщо для казино і букмекерів така ліцензія буде коштувати близько 18 млн доларів, то для організаторів лотерей... невідомо. Нібито вартість цієї ліцензії має встановлювати Регулятор.
Більш того, згідно з законопроектом, букмекерські пункти пропонується розміщувати виключно в п'яти-, чотирьох- і тризіркових готелях. Тобто там, де клієнтів букмекерів не буває апріорі. У той час як аналогічних вимог немає ні до лотерейних, ні до гральних (суть тим самим лотерейним) залам. Законопроект передбачає, що за кожен букмекерський пункт організатор гри повинен платити, а за розгляд документів уповноваженим органом: не повинен бути вище 1% від вартості ліцензії. Тобто, щоб подати заяву на розгляд, букмекерські компанії, наприклад, повинні заплатити понад 5,6 млн грн просто за те, щоб прийняли заяву.
Такі вимоги більше не висувають до жодного з організаторів азартних ігор.
А тепер увага! Вгадайте, скільки всього компаній лотерейників в Україні? Три. А скільки ліцензій Регулятор може видати лотерейникам?.. Три. А скільки років на ринку повинна пропрацювати компанія, щоб отримати ліцензію?.. Три. А скільки компаній, яке відповідають цій вимозі? Три. "Українська національна лотерея", "М.С.Л." і "Патріот". Причому дві останні зареєстровані в Російській Федерації та три роки перебували під санкціями РНБО України, хоча і продовжували діяти.
Як каже старе прислів'я, "На злодієві і шапка горить". Напевно, саме з цієї причини замовники статті намагаються прив'язати "Парі-Матч" конкретно до російського бізнесу. І саме цим пояснюється, яким чином нібито незалежні журналісти змогли дістати реєстраційні документи російських компаній, що, до речі, не завжди під силу нашим спецслужбам.
Тому, коли автор статті стверджує, що гральний бізнес легалізують "під одну компанію", то ми сміливо можемо сказати, що лотереї легалізують конкретно під три компанії. При чому ці ж компанії, залишаючи за собою лотереї, будуть легалізувати свою діяльність через гральні зали. Адже треба кудись дівати таку прірву ігрових автоматів, які вже не можна буде видати за "лотерейні атракціони".
І до речі, ліцензія на відкриття гральних залів обійдеться їх власникам у 125 000 доларів. Ще раз. "Злочинні букмекери" повинні будуть сплатити за ліцензію 18 млн доларів, а "нещасні лотерейники" - 125 000 доларів. Як то кажуть: "Не переплутайте"!!!
І останній аргумент авторів цього набору непов'язаних фактів маніпуляцій, ксенофобії та брехні полягає в тому, що законопроект №2285 розробляли люди, пов'язані з "Парі-Матч". Доказом цього нібито є той факт, що Давид Арахамія підключив до розробки законопроекту №2285 юридичну компанію "Eterna Law", яка працює і з "Парі-матч". Але тут можна подивитися на ситуацію з двох сторін. З одного боку, знайдіть в країні юриста, який все життя працював би лише з однією компанією. Тобто виходячи з цієї логіки колишній адвокат Януковича, який зараз обіймає посаду в ДБР, туди потрапив завдяки Януковичу, що навряд чи відповідає дійсності. З іншого боку, автору цього "набору" тоді слід вже згадати і біографію народного депутата України, голови профільного Комітету Парламенту Данила Гетманцева, який не просто "перетинався з юридичних питань", а й є співвласником компанії олігополіста на лотерейному ринку - компанії з російським капіталом "М.С.Л.".
І на тлі прямого зв'язку Гетманцева з однією з тих компаній, під яку явно писався закон, пошук лобіських зв'язків між "букмекерами" і юридичною фірмою, яка нібито розробляла законопроект, виглядає смішно.
Але ще смішніше те, що якби автор статті писав її не по темниках, він би знав, що Верховна Рада України в першому читанні проголосувало не урядовий законопроект №2285, а комітетський №2285-д. Тому всі припущення, хто стоїть за розробкою урядового законопроекту, вже не є актуальними.
Але актуальними лишаються факти, які ми описали вище, а це і надмала вартість ліцензій для лотерейників і гральних залів, які однозначно будуть по "Лотерейники", тому що тільки у них зараз є необхідні ігрові автомати. Додаємо сюди нерівні умови для розміщення букмекерських пунктів і гральних залів, і отримуємо справжню ситуацію. Поки законопроект №2285-д вигідний лише трьом компаніям, одна з яких замовила вищеописану статтю з метою дискредитації інших учасників ринку, ну і звичайно ж звинуватити у всіх своїх гріхах опонентів.
Такі методи боротьби однозначно не наближають нас ні до європейських стандартів організації бізнесу, ні до діалогу. Хоча, можливо ті, хто заплатили за той "бруд" інших методів і не знають.
4 
8759
Коментарі