"Газ та нафта рано чи пізно закінчаться"

 

Директор Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Євген Сухін, 58 років, найвигіднішими альтернативними джерелами енергії для України називає біомасу та геотермальні води. Він вважає, що менталітет українців у цій сфері потрібно терміново змінювати.

Наскільки ефективно сьогодні Україна використовує альтернативні джерела енергії?

— Порівняно із Заходом у цьому питанні ми пасемо задніх. Європа вже давно почала орієнтуватися на так звану зелену, відновлювальну енергетику й нині використовує альтернативні джерела енергії приблизно на сім відсотків. І протягом найближчих 15 років цю цифру планують збільшити до 20. Приміром, уже сьогодні Австрія використовує потенціал альтернативних джерел на 24 відсотки. Швеція взагалі поставила собі за мету до кінця 2020-го практично відмовитися від використання нафти й газу.

Ми ж використовуємо альтернативні джерела лише на 0,7 відсотка. А могли б на них виробляти до третини всієї енергії. Для цього в України є всі можливості.

Чи маємо такий самий потенціал сонячної та вітрової енергії, як на Заході?

— Треба бути реалістами. Така енергетика — для нас екзотика. Україна ж не Африка. Звісно, нам потрібні сонячні батареї та вітрові агрегати. Проте використання такої енергії нам економічно невигідно. Теоретично можна хоч пів-України облаштувати вітряками, проте для цього державних коштів не вистачить. Бо кожен такий агрегат потребує 11–12 років окупності. Потрібні довгострокові кредити від Заходу.

Які ж напрями відновлювальної енергетики для нас вигідні нині?

— Основних є три. Перший — когенерація, тобто комбіноване виробництво електроенергії та тепла. Особливо це вигідно для наших комунальних господарств. Другий — використання синтетичного газу замість природного. Третій — геотермальні води. В нас є понад 220 свердловин. Використовуючи їх, за спеціальними програмами Україна могла б упродовж 4–5 років скоротити споживання класичного палива на 30–35 мільйонів тонн.

Та найпростіший і найвигідніший спосіб — використання біомаси. Бо в нас дуже багато дерева та соломи. Років через 10–15 сім відсотків території України, видаючи біомасу, можуть на 100 відсотків забезпечити всю країну енергією. Це унікально, економічно вигідно та екологічно безпечно. Світ уже давно це зрозумів. У нас же люди мають звикнути до того, що біомасу для отримання енергії потрібно вирощувати так само, як хліб для їжі чи льон для одягу.

За допомогою біомаси можна успішно виробляти синтетичний газ. Угорщина вже давно пішла цим шляхом. Там спеціально вирощують так звану китайську вербу. Її врожайність — 25 тонн із гектара, зростає 21 рік. Угорці просто вигідно її спалюють. Ми ж досі спалюємо природний газ російського походження.

В Австрії вже немає жодного будинку, де б споживали природний газ як паливо або для приготування їжі. І в нас єдиний вихід — переходити на альтернативні джерела.

Чи перспективне використання біопалива в Україні?

— На Заході біодизель, тобто дизельне паливо, виготовляти вигідно, бо там багаті уряди. Біодизель із рапсу дуже дорогий. Рапсова олія чи рапсове масло в півтора разу дорожчі за звичайну нафтову продукцію. На Заході витрати виробникам здатні компенсувати уряди. Ми ж для цього занадто бідні. Тому поки що просто вирощуємо рапс та продаємо його за кордон.

Звичайна 100-ватна лампочка коштує 1 гривню 20 копійок, 20-ватна енергоефективна — 35 гривень

Зовсім інша справа з біобензином на основі спирту. Він сьогодні відсотків на 20–25 дешевший від звичайних бензинів. У нас є спеціальні технології для його виготовлення. Маємо майже 20 непрацюючих спиртових заводів. На них можна було б виробляти приміром 500 тисяч тонн продукту типу БІО-100 — рідкого сумішевого моторного палива, що за якістю не поступається бензину 95–98.

Для переобладнання таких заводів потрібно лише три мільйони гривень. Біодизель можна виготовляти також із водоростей. Із них він виходить кращий, ніж із рапсу. У Криму колись навіть був інститут, що успішно займався вирощенням водоростей.

Чи могла б Україна за допомогою альтернативних джерел енергії взагалі відмовитися від газу?

— Так. Сьогодні Україна споживає приблизно 220 мільйонів тонн умовного палива на рік. Із них майже 30 відсотків, тобто понад 70 мільйонів тонн, ми могли б виробляти на відновлювальній сировині. А якби змогли досягти європейського рівня енергоспоживання, то цього б нам вистачало. І тоді можна було б від газу відмовитися.

Що ж заважає втілювати це в життя?

— У нас відсутня чітка державна політика. Та й в головах самих українців треба змінювати ставлення до використання альтернативних джерел. Люди мають розуміти, що газ та нафта рано чи пізно закінчаться. Вугілля видобувати екологічно небезпечно та економічно невигідно. Уже з 4–5 класу в наших школах діти мають читати про це в підручниках. У нас же цього не вчать навіть в інститутах.

Тому й не вміємо економити. Наприклад, звичайна 100-ватна лампочка коштує 1 грн 20 копійок, 20-ватна енергоефективна — 35 гривень. Звичайна має півроку гарантії, остання ж — 7 років. Якщо вона працює вісім годин на день, то окуповує себе та ще й дає економію. У наших школах сьогодні понад шість мільйонів ламп. Із бюджету 10–15 відсотків витрачаємо лише на освітлення. Якби ж використовували такі енергоекономні лампи, то мільйон їх на рік давав би економію в 480 мільйонів гривень. Тобто ми зменшили б витрати на освітлення втричі.

Як допомагає в розвитку напрямів альтернативних джерел енергії Енергетична стратегія на період до 2030 року?

— Ця стратегія вже з перших днів існування показала свою неефективність. Бо не можна робити її аж на 30 років. За цей час світ устигне змінитися. Можна планувати лише на 5 років.

І наступну п"ятирічку для України треба оголосити роками "зеленої енергетики". За цей час можна вже використовувати альтернативні джерела енергії десь на 15–20 відсотків. Це дозволило б вийти з енергетичної кризи.

×