Фіскальна служба або служба фіаско?

Збереження податкової та митниці в одному відомстві створює більше приводів для корупції, ніж їх роздільне існування

Андрій Григор'єв

Одним з ключових смислів передвиборчої обіцянки нового Президента Петра Порошенка "Жити по- новому" є боротьба з корупцією. Принаймні, саме таким чином цю тезу сприйняло більшість виборців. Проте як мінімум на одному з напрямів цієї боротьби, як видно, судилося істотно ускладнитися. Прем'єр Арсеній Яценюк заявив про створення Державної фіскальної служби - " фенікса", повсталого з попелу Міндоходов в структурі Мінфіну. Він принесе чимало проблем і новому главі держави, і бізнесу.

Зручна легенда

Коли колишній глава Міндоходов Олександр Клименко вперше висунув ідею про об'єднання податкової і митної служб під одним дахом, дискусія на цю тему в інформаційному просторі майже відразу розгорнулася в "правильному" руслі: в "єдиному вікні" зручніше контролювати рух товару від кордону до прилавка магазину. Єдина статистика, єдине силове крило, єдина база по сплаті ПДВ. "Єдина корупційна годівниця" - з гіркотою додавали в кулуарах бізнес-асоціацій, хоча в обличчя керівництву об'єднаного фіскального відомства на блакитному оці славили "мудре рішення".

За ідею збереження "сіамських близнюків" у рамках однієї структури вхопилися і при "нової влади". "Вже зророблено стільки роботи! Навіщо все валити? Підрозділи вже розформовані, доведеться заново створювати" - це тільки деякі аргументи "за" status quo у фіскальному відомстві. Ринок уже давно повниться чутками , що в перших рядах таку позицію підтримує Віталій Хомутинник, бажаючий нібито зайняти при новому уряді і новому президентові місце "наглядача" за фіскальними потоками і контрабандою. Якщо це так, то йому, безумовно, зручно тримати всі ланки ланцюжка в одних руках. Але що від цього отримає держава?

Кожен сам по собі

Якщо подивитися на підсумки діяльності податкових та митних органів за трохи більше двох місяців перебування нових керівників на своїх постах, то виявиться, що поняття "єдиного органу" насправді досить умовне. Незважаючи на те , що заступники міністра - подібно лідерам опозиції в розпал революції - практично не з'являються на публіці порізно (тим самим демонструючи єдність відомства) , а також всіляко уникають публічної оцінки майбутнього під одним дахом, насправді реформаційні процеси у податківців і митників протікають окремо. Наприклад, глава митслужби, заступник міністра доходів і зборів Віталій Науменко звітує про кадрові чистки (більше 450 перестановок), в той час як від його колеги Ігоря Білоуса про такі рішення не чути. У митниці - свій окремий телефон гарячої лінії, окрема група з боротьби з мінімізацією податків, окремі домовленості з прикордонними службами. Більше того , навіть Міжнародний валютний фонд у звіті по Україні в якості однієї з вимог для отримання кредитного фінансування пред'являє окрему звітність з боку податкової та митної служб про ресурси, що збираються в бюджет. При цьому в звіті є окрема згадка про те, що Державна податкова служба повинна окремо від митниці щоквартально подавати звіти про надані податкові пільги із зазначенням обсягу, тривалості пільги, безпосереднього одержувача пільги, а також предположительного розрахунку втрат бюджету через пільгового оподаткування.

Ефективність системи постаудиту та боротьби з контрабандою після їх виведення з компетенції митного відомства погіршилася в десятки разів. При цьому реальна керованість системою зменшилася. Олександр Клименко за інерцією більше уваги приділяв "рідний" податковій, що розхолодило митників - адже з них по суті лише збирали "мзду наверх", залишивши без будь-якого реального контролю. По суті, як вважається, процесами в тіньовому режимі продовжував керувати екс-віце-спікер Ігор Калетник, лише "ділячись" з "сім'єю". За даними Федерації роботодавців України, за 2013 бізнес витратив близько 60 млрд гривень на хабарі чиновникам Міністерства доходів і зборів, причому 40 з них стали результатом корупції при оформленні товару на митниці.

Щоб порушити існуючі корупційні схеми, реформою митних органів потрібно займатися не за залишковим принципом, а "індивідуально". Потрібна окрема кадрова служба, служба внутрішніх розслідувань, розуміюча специфіку митної корупції. Логічно було б повернути митникам і штучно "конфісковану" у них систему постаудиту, з якою податківці, як визнають самі ж інспектори на місцях, ледь справляються. Якщо до 2013 року постаудит дозволяв залучити додатково 130 млн недоплачених на кордоні податків, то після передачі цієї функції у Міндоходов за рік залучили аж 1 млн. грн. Ефективність боротьби з митними правопорушеннями знизилася в 8 разів. Куди поділася різниця ? Напевно осіла в кишенях корупціонерів.

Куди веде корупція

З початку березня 2014 року, коли відомства практично працюють в автономному режимі, обсяги надходжень до бюджету як по лінії податкової так і по митній частині істотно виросли. При всій жалюгідності ситуації в економіці плани виконання фіскальних надходжень виконуються практично на 100%. Помітно знизився рівень корупції - це підтверджують керівники бізнес-асоціацій. Рівень реагування на сигнали про хабарі і зайвому контролі - не в приклад краще, ніж при Клименко. Як мінімум зараз жоден такий сигнал не залишається без уваги.

Але процеси почали істотно загальмовуватися як тільки в пресі з'явилися сигнали про те, що служби все-таки будуть працювати як єдиний орган. Зокрема, активно поповзли чутки про повернення в митницю друзів і кумів Калетника - Геннадія Романенко, Сергія Семки та інших одіозних фігур, які брали безпосередню та активну участь у створенні та реалізації схем на митниці.

Кому це вигідно? Першим приходить на розум Віталій Хомутинник, який неодноразово публічно заявляв про необхідність залишити все як є.

Чи спустить новий Президент це на гальмах або ж навпаки, здійснить показову антикорупційну чистку у відомстві, через яке проходять мільярди неврахованих грошей? Це серйозне питання перед Петром Порошенко встане вже найближчим часом . Від прийняття правильного рішення залежатиме не тільки усунення конкретних корупційних схем, але і загальний бізнес-клімат в країні, інвестиційна привабливість активів, можливість залучення недорогих кредитів, нових технологій, а значить - економічне зростання і покращення добробуту кожного українця. Чи вийде у підприємців і простих громадян, які, в кінцевому рахунку, теж платять корупційний податок, "жити по- новому" або оновляться тільки автомобілі в автопарку обраних панів українського політикуму? Поки це питання залишається відкритим.

×