Якщо у жінки більший заробіток, вона може бути годувальником сім'ї, а чоловік займатися доглядом за дітьми. У нас скоріше жінка іде в декрет, навіть якщо заробітки із чоловіком у них однакові. Традиційно вважається, що жінка має опікуватися дітьми, більшість часу приділяти їм. Хоча є поодинокі винятки, про таких чоловіків, які ідуть у декрет, часто показують сюжети по телевізору.

Політику пишуть чоловіки. Їм не вигідно порушувати це питання. Їх влаштовує, що розрив між рівністю – на їхню користь. Для чого їм цим займатися?

Жінка менш схильна вести переговори про свою зарплату. Мало хто іде до керівника і заявляє, що звільниться, якщо не отримає підвищення зарплати на 10-20 відсотків.

Жінка апріорі більший перфекціоніст за чоловіка. Хоче виконати роботу на 5 із 5. Навіть якщо так вийшло, жінка докопується, знаходить недоліки. У жінок надмірний перфекціонізм. У чоловіків навпаки – зробив на 4 із 5 і вважає, що перевиконав завдання.

Є певні психотипи чоловік-жінка у ставленні до роботи. Це впливає на сприйняття нас до ринку праці. Чоловіки в середньому сприймають себе дорожче, ніж жінки.

Було кілька досліджень щодо причин, чому чоловіки отримують більше за жінок. Є причини gender pay gap (гендерний розрив в оплаті праці. – Gazeta.ua) пояснювані і непояснювані. У пояснюваній частині першою причиною є більша присутність чоловіків у лідерстві бізнесу, великих і середніх компаній. Тому що жінки статистично більш тяжіють у бізнесі і менеджменті до human resources (людських ресурсів. - Gazeta.ua), фінансової адміністрації. У більш стратегічних напрямках домінують чоловіки. Стратегічні напрямки, вирішення долі компанії вважаються більш серйозними, тому і оплата більша.

Друга причина – робочі години. Статистично у більшості країн жінки переважно працюють у тимчасовій зайнятості, а чоловіки – у постійній. Відповідно, у частковій зайнятості переваг менше. Мова про соціальні пакети, страхування, оплата праці.

Традиційно, жінки беруть перерву у роботі на час вагітності і догляду за дитиною чи родичами. Коли повертаються до роботи – через 9 місяців чи 3 роки, - стартують з непідвищеної заробітної платні. Якщо інші працівники могли за цей час отримати підвищення на тій самій позиції, то жінка стартуватиме з тієї ж платні, із якої пішла.

Ще одна причина – непряма дискримінація. Є сектори більш жіночі, є – традиційно чоловічі. Наприклад, якщо у жінки є вибір піти працювати в освіту або на будівництво, вона обере перше, бо це фізично легше. Це класичний приклад: освіта, охорона здоров'я, державна служба – жіночі сфери. Будівництво - більш чоловіча.

Це дискримінація. Коли на роботу на одні й ті самі обов'язки приходять чоловік і жінка з однаковими досягненнями, у більшості випадків беруть чоловіка. Частина в оплаті праці вважається фактором несправедливого ставлення до жіночої статі.

Зараз в Україні багато програм підтримки саме жіночого підприємництва з ЄС, США. Плюс, це питання уже на порядку денному. Якщо раніше йому взагалі не приділяли уваги, зараз ця дискусія є. Створені робочі групи, зокрема у парламенті, стосовно збільшення присутності жінок і у політиці. Це впливає і на присутність жінок у бізнесі. Наш ринок праці стає більш гнучким. Саме жінки потребують цієї гнучкості. Вони проводять більше часу з сім'єю. Тому на жінку лягає більша соціальна відповідальність за сім'ю. А чоловік несе більшу відповідальність фінансову. Звичайно, не завжди. Відповідно, гнучкість ринку праці потрібна більше жінці. Це дозволятиме бути присутньою вдома і працювати.

Ринок праці переживає абсолютно новий етап для себе – це дистанційна робота. Багатьом жінкам це грає на руку. Мають можливість працювати з дому, не їздити в офіс і паралельно перевіряти, як вчаться дистанційно діти у школі.

7 місяців тому я народила дитину. Факт дистанційності дав мені можливість працювати з дому. Інакше, досі була б у декреті.

У нас з'являються класні рольові моделі. Бачимо представниць бізнесу, які здобувають шалену популярність і стають успішними, їх хочеться наслідувати. Наприклад, Ірина Мірошник, Вікторія Тігіпко, Ольга Гуцал, Лєра Бородіна. Список великий. Будучи матерями, вони стали успішними. Присутність таких жінок у бізнесі – це натхнення розвивати себе.

Малий бізнес має менші бар'єри входу. Великий бізнес – це добувна, переробна промисловість – вимагає великого статутного капіталу для реєстрації. Малий бізнес – це торгівля, освіта, транспорт. Те, що можна швидко створити без значних факторів, ліцензій, дозволів оперувати у цьому секторі. Його значно легше закрити. Жінки більше тяжіють у ці сектори, ніж у промисловість. Тому малий бізнес більш диверсифікований щодо гендеру, ніж великий.

Якщо простежити Instagram, то в основному блогери – це жінки. У жінки красива картинка. Відповідно, у неї більше підписників. У цій ніші жінки домінують.

Якщо бізнес стане абсолютно рівним – чоловік-жінка - такої утопії ніколи не буде, але давайте помріємо. Значно зросте корпоративна відповідальність – бізнес буде більш соціально спрямованим, відраховуватиме більше на довкілля, буде чеснішим у сплаті податків. Дослідження показують, що в середньому по світу жінки більш схильні до сплати податків, чесніші, ніж чоловіки.

Статистично чоловіки більш схильні бути у тіньовій економіці і неформальній зайнятості. Якби чоловіки і жінки зрівнялися у підприємництві, тіньова економіка у світі зменшилася б. І неформальна зайнятість. Якщо мріяти про довгострокові ефекти, ми б жили у місті з абсолютно чистим повітрям. Жінки б ставили вижчі норми до якості повітря у своєму місті.

Можливий недолік такої утопії – якби жінки дуже захопилися своїм представництвом у бізнесі, то впала б народжуваність. Жінки б бачили себе тільки в ролі підприємиці.

В економіці є поняття "альтернативна вартість". Альтернативна вартість часу – це те, що ми могли б отримати за час, який провели – була б іншою. Жінка б оцінювала: народити дитину і випасти з роботи, чи просуватися цей час у кар'єрі. Такого скоро в Україні не буде.