Стійкий мир на Донбасі принесе тільки його повернення під повний контроль української влади. Таку думку в інтерв'ю Gazeta.ua висловив російський незалежний військовий журналіст Аркадій Бабченко.

Нинішнє відносне перемир'я на Донбасі - надовго?

- Я думаю, що війна якийсь час буде залишатися такою - з приблизно сталою лінією фронту і точковими, локальними джерелами напруги. Наскільки можна судити, такий стан справ Кремль влаштовує: "Добре, ми далі не поліземо, але що вже віджали - наше, чи не лізьте сюди.". Так що з боку Кремля, мені здається, планів подальшого широкомасштабного наступу зараз немає. Але вони можуть з'явитися в залежності від оперативної обстановки. Скажімо, чергова політична криза. Рейтинги української влади зараз є дуже низькими. Якщо щось або хтось спровокує третій Майдан, шанси наступу на Маріуполь і повернення до ідеї пробивання коридору на Крим різко зростуть.

Ну або якщо загостряться внутрішні проблеми Росії. Якщо тут почне відбуватися те, що зараз відбувається в Венесуелі. Але передумов до цього найближчим часом поки немає - ціна на нафту встановилася, грошові запаси ще є, економіка ледве-ледве, але ще тримається. Так що в близькотерміновій перспективі активізації від внутрішніх російських катаклізмів я б не планував.

Що принесе стійкий мир на Донбасі?

- Тільки одна річ - встановлення українського прапора над прикордонним пунктом "Ізварине". Тобто повернення територій під український контроль. Справжньої стовідсоткової суверенної державності в України без цього не буде. Війна закінчиться тільки тоді, коли Україна відновить свій суверенітет. Скільки на це потрібно часу? Може два роки. Може, двадцять. Може, силовим способом. Може - дай Бог - політичним. Але треба розуміти, що кінцева мета - тільки така. Все інше - оперативні зміни ситуації.

У разі виборів на Донбасі чи не доведеться Україні знову битися проти легалізованих "ЛДНР" аналогічно другій Чеченській війні?

- Думаю, обов'язково доведеться. Як я і сказав, якщо Україна хоче бути по-справжньому суверенною державою, у неї немає іншого виходу, окрім повернення Донецька і Луганська під свій протекторат. І як це зробити інакше, окрім як силовим способом, я поки не уявляю. Якщо вийде політичним - відмінно. Але поки до цього немає передумов.

Бачу все більше аналогій з Чеченської війною. Україна часів Порошенко дуже схожа на Росію часів Єльцина. У нас це призвело до приходу до влади підполковника КДБ. На жаль, я бачу все більше дзвіночків, які подібний варіант розвитку подій в Україні роблять не таким вже й неймовірним.

Як змінилася українська армія за два роки війни?

- Що можна сказати точно - в України армія тепер є. Тому що два роки тому її просто не було. Те, що я бачив на початку війни на блокпостах: як переміщалися колони, планувалися операції, використовувалася авіація - це були сльози.. Дивитися на це було неможливо. Це була не армія, а клуб самогубців. Так не можна було. Перший блокпост на рибгоспу під Слов'янськом - це був приклад того, як не можна ставити блокпости. У підсумку це і призвело до трагедії. Як не дивно, найбільш гаряча точка на той момент - гора Карачун, була і найбільш безпечною. Тому що там все було зроблено по розуму. Там були люди, у яких був досвід і вони розуміли, що і як потрібно робити. Зараз це розуміння, вміння воювати, безумовно, прийшло. Прийшло воно, на жаль, як це найчастіше й буває - через втрати.

Чи можна зараз говорити про поразку чи перемогу російської політики щодо України?

- Росія втратила Україну - це очевидно. На найближчі покоління - точно. Потім, безумовно, відносини відновляться, але колишніми - вже не стануть ніколи. Це була поворотна точка. Україна змінила свій вектор. Вибрала західний напрямок розвитку і це є цілком і повністю "заслугою" Росії, яка буде тепер все більше йти з українського життя. Уміння робити навіть з найближчих друзів мотивованих ворогів - талант цього режиму, нічого не скажеш. Так що можна говорити не про поразку російської політики щодо України, а про те, що цієї політики на найближчі два-три десятиліття - вже просто немає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада провалить вибори на Донбасі - Найєм

Як довго Росія буде підтримувати сепаратистські утворення на Донбасі?

- Так довго, скільки зможе. Навряд чи будуть нові наступи, але і завойованого віддавати ніхто не збирається. Так що ешелони з технікою і боєприпасами, безумовно, продовжаться. А в разі необхідності - введуть назад регулярну армію. До тих пір, поки режим не впаде. А такі режими без зовнішнього втручання можуть зберігатися десятиліттями. А як ми розуміємо, Захід втручатися не буде.

Що думаєте про долю "добровольців", "відпускників", які повертаються в Росію після війни проти України?

- Та все, як завжди. Батьківщина тебе кине, синку. Завжди. Будуть жебракувати в переходах. А найактивніших садитимуть потихеньку. Скоординовані групи озброєних навчених людей - останнє, що потрібно Кремлю сьогодні. Так що ніякої третьої сили вони не сформують - Кремль їх буде нейтралізовувати в першу чергу.

Яку роль зіграє ця війна в формуванні майбутньої історії вашої країни?

- Це - найголовніше, що відбулося з Росією з 1991 року. Це точка біфуркації, поворотний момент. Ця війна повернула вектор розвитку країни від західної демократичної назад до імперсько-шовіністичної. Останній раз результатом такого повороту став крах СРСР. Чому цього разу має відбутися інакше - я не знаю. І, безумовно, після початку цієї війни годинник режиму почав зворотний відлік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поступок по виборах на Донбасі не буде - Айвазовська

×