Із громадським діячем 45-річним Ігорем Курусом домовляємося про зустріч опівдні біля столичного ресторану "Мафія" в центрі. Він — координатор кампанії "За відповідальну владу". Виходить із помічницею з будівлі інформаційного агентства УНІАН. У Куруса дзвонить телефон.

— Як же вшановувати письменника такого масштабу, як Франко, з розбитими дорогами? Може, залишимо ту статтю витрат? — кладе слухавку. — Подали Гройсману (спікер парламенту. — "ГПУ") законопроект про святкування річниці з дня народження Івана Франка в його рідному селі Нагуєвичі на Івано-Франківщині. Там державний історико-культурний заповідник, а дороги — страшенно розбиті. Вписали статтю на їх ремонт. Володимир Борисович викреслив.

Наскільки влада стала відповідальнішою після Майдану?

— Нічого не змінилося. При минулому уряді "попєрєдніків" ми розуміли, що державний бюджет розкрадають. Ні Азаров, ні Янукович цього не стидалися. Зараз усі начебто чесні, говорять про Революцію гідності. А розкрадання продовжуються.

Як долати корупцію?

— Суспільству нав'язали думку, що чиновник має бути бідний. Це неправильно. Якщо чиновник приносить прибутки країні — залучає більше коштів до бюджету, розвиває галузь, якою опікується, то повинен отримувати гідну зарплату. Тоді він буде зацікавлений законно заробити гроші. Зараз мери міст заінтересовані взяти землю, побудувати ресторан і переписати його на тещу. А не залучати кошти на розвиток міста. Та якщо він житиме з відсотку із залучених коштів, то хотітиме багатіти офіційно.

Чиновники прив'язані до олігархів. Залежать від них, бо ті підсовують чемодани з грошима. З одного боку, ми повинні мотивувати чиновників коштами, з іншого — жорстко контролювати. Так відокремимо їх від олігархів.

Антикорупційне бюро стане рушієм у боротьбі з корупцією?

— Не покладав би на нього надій. Політики не зацікавлені викорінити корупцію. Хочуть зароб­ляти за існуючими схемами. Люди сподівалися на люстраційний комітет, на судову реформу, тепер надіються на Антикорупційне бюро. Але все забуксувало. Зневіра у суспільстві може перерости у відкриту агресію. Тому кажу цій владі: створіть справедливі суди, бо вони судитимуть вас. А якщо — ні, то люди розіпнуть вас. Нинішнім посадовцям треба обирати між справедливим судом і судом Лінча.

Коли людям увірветься терпець?

— Якби я знав. Але дотягувати до цього не хочу.

Треба запускати мотивованого контролера. Це громадяни, які хочуть змінити ситуацію. Якщо дамо можливість їм "почистити" владу знизу — з начальників місцевої міліції, прокурорів, суддів, мерів, місцевих депутатів, то зможемо зняти негативи у суспільстві. І дамо можливість займатися не смітниковою люстрацією, а реальними речами. Тоді поступово "почиститься" і центральна влада.

Як суспільство може це зробити?

— Громадяни повинні мати реальний вплив на владу. У Польщі існує закон про референдум. Жителі міста можуть відкликати свого мера чи депутата. Тільки позаторік у Польщі відбулося 80 референдумів. Але референдум — це дорого. У нас те саме можна робити за допомогою петицій.

Наприклад, хтось написав, що у місті потрібно зрубати всі тополі. Кілька тисяч місцевих підтримали це звернення. Місцева влада повинна виконати вимогу, якщо з нею погоджується більшість. Якщо посадовець відмовляється зробити це, то його відкликають з посади. Так громадяни можуть скласти петицію, щоб звільнили начальника міліції, який всім поперек горла. І відправити її міністру.

Яких змін країна потребує насамперед?

— Влада має відновити довіру для себе. Для цього треба почати виконувати передвиборні обіцянки.

Друге: в нас жахливе оподаткування. Малий і середній бізнес не виживе на тлі загального збідніння населення. Яценюк сказав: забороняю всі перевірки, якщо до вас прийде якийсь інспектор, то посилайте його. Це має робитися регуляторними речами, а не словами прем'єра. Коли поляки почали реформувати країну, то в Конституцію записали: базою економіки є малий і середній бізнес, а не олігархи. Тому що власник магазинчику, ресторану чи міні-заводу зацікавлений у своєму бізнесі, він живе ним. А олігарх, який прикупив 125-й комбінат, запросто поріже його на метал. А це — робочі місяця.

Президент говорить про зміну Конституції. Чи потрібно це?

— Стосовно децентралізації, то в Конституції все прекрасно прописано. Але вона ніколи не виконувалася. Щоб зробити реальну децентралізацію, треба міняти закон, а не Конституцію. Те саме стосується прав і свобод громадян. Усе прописано, все передбачено.

Боюся, що йдеться про ­ба­наль­ний перерозподіл ­повно­важень між президентом і прем'єром. І відвернення людей від реальних реформ. Бо нам кажуть: зробимо децентралізацію, але треба змінити Конституцію. Влада не знає, що там треба міняти. Це означає, що немає плану реформ.

Хто і що сьогодні гальмує реформи?

— За минулий рік затвердили три ключові документи. Перший — "Стратегія-2020" президента, де прописано 53 реформи. Далі мали програму уряду, за якою теж повинні були все реформувати. Третє — коаліційна угода, яку прописали до ниточки. Парадоксально, що всі три документи мають серйозні протиріччя. І нічого не виконується.

Останній сесійний тиждень бачимо протистояння у коаліції. Вона може розпастися?

— Може. Ці чвари виникають через порушення процедури подачі законопроектів. У демократичній державі будь-який законопроект повинен бути розглянутий. У нас депутат може подавати скільки завгодно ініціатив, але їх не розглядатимуть через чиїсь політичні інтереси. Тому малі групи депутатів — навіть ті, які входять у коаліцію — змушені блокувати трибуну, щоб їх почули.

Хто першим вийде з парламентської ­більшості?

— Ближче до місцевих виборів депутати розуміють, що перебувати в коаліції з владою не вигідно. Бо вона втрачає рейтинги. З коаліції можуть вийти "Батьківщина", "Самопоміч" і Радикальна партія. Все залежить від їхніх планів на місцеві вибори. Якщо матимуть потужних кандидатів на мерів та можливість сформувати більшість у міськрадах, тоді їм треба прощатися з коаліцією.

Після розколу сформується демократична опозиція, яка опонуватиме уряду. Можливо, в нову більшість увійде "Опозиційний блок". Вони звикли працювати з владою. Голосування за генпрокурора показало, що для них це — не проблема.

Навіщо Ляшка призначили координатором коаліції?

— Радикальна партія останнім часом активно критикує уряд. От його й поставили координувати коаліцію, щоб замовк.

Якою бачите Україну до кінця року?

— У середній перспективі матимемо серйозне політичне загострення. "Народний фронт" і "Блок Петра Порошенка" намагатимуться перенести місцеві вибори. Бо восени в них не буде шансів перемогти.

В економічному плані не бачу радісних перспектив. Не працює бізнес — ресурс, що міг би давати кошти державі. Якщо уряд не запустить економіку, то напевне нас чекає поганий час. Сподіваюся, що завершиться війна на Донбасі до кінця року. Бо це — найбільший наш головний біль.

Двічі балотувався в народні депутати

Ігор Курус народився в місті Стебник на Львівщині. За освітою — соціолог культури. Закінчив Державну академію керівних кадрів культури та мистецтв. Працював редактором у газеті "Теленеделя" та Національній радіокомпанії. Був першим заступником голови Національної ради з питань телебачення і радіо­мовлення. Зараз — координатор кампанії "За відповідальну владу", що створили в червні ­2013-го. Також голова правління громадської організації "Український центр прямої демократії". Паралельно працює директором двох водолікувальних готелів — на Львівщині та Закарпатті.

— Після анексії Криму втратили готель у Євпаторії, — розповідає.

Двічі балотувався до парламенту в місті Дрогобич на Львівщині. 2012-го програв депутату від "Батьківщини" Романові Ілику, торік — Богданові Матківському з "Блоку Петра Порошенка".

Дружина 46-річна Тетяна за освітою будівельник. Виховують 19-річну Станіславу та 10-річного Назарія. Донька вчиться на юриста у Національному університеті ім. Тараса Шевченка.

Любить грати у футбол, подорожувати. Сподобалося в Ісландії та Японії.

×