В Україні відзначили 30-ту річницю Незалежності. У Києві вперше з 2018-го відбувся військовий парад. Втретє пройшов Марш захисників України.
Святкування починається о 10:00. На Майдані піднімають Державний прапор, одночасно на Трухановому острові лунає артилерійський салют. Президент Зеленський виголошує промову. Глядачам показують театралізовану виставу про шлях України до незалежності. На трибуні — троє президентів: Леонід Кучма, Віктор Ющенко й Петро Порошенко. Леоніда Кравчука немає, він у лікарні.
— Боявся, що мене задавлять. Народ так штовхав у спину в підземці, що ледь не гепнувся. Потопталися би по мені й далі пішли, — каже 32-річний Сергій Дідченко з Полтави. Приїхав на парад до Дня Незалежності. Стоїть біля київської станції метро Золоті ворота.
Зранку в столиці перекриті центральні вулиці. На вхід і вихід зачинені станції Майдан Незалежності та Хрещатик. Із вагонів люди виходять на Театральній і Золотих воротах. Утворюється тиснява. Натовп не рідшає і на вулиці. Всі намагаються дістатися Хрещатика. Там відбудеться парад.
— Тут нереально пройти. Краще би вдома трансляцію лишалася дивитися, — зітхає жінка із стаканом кави.
Вздовж Хрещатика стоять поліцейські. На перехрестях "швидкі" й пожежні автомобілі. В ряд припаркована військова техніка. На неї вилазять діти. Махають синьо-жовтими прапорцями. У дівчат у волосся вплетені квіти.
Найменших дітей батьки садовлять на плечі.
— Хоч ти побачиш парад. Тримайся і не бійся, — піднімає сина на плечі батькові невисока жінка у вінку. — Падати не страшно. Так тісно, що звалишся людям на голови, — жартує.
Від дороги, де крокуватимуть військові, натовп відділяє металевий паркан. Люди намагаються підійти до нього ближче. Скаржиться на задуху.
— Что за наглость?! — кричить чоловік із кавказьким акцентом, якого кілька людей просять зняти рюкзак. — Нужно было приходить заранее!
Люди вилазять на дахи будинків, кіоски з кавою, смітники й паркани. В навколишніх кафе вмикають телевізори із трансляцією свята.
— Проведемо із хлопцем у центрі весь день. Потім підемо на святковий концерт на Олімпійському стадіоні, — каже 28-річна Тетяна Гудзь, одягнена в рожеву вишиванку. — Обурені, що там виступатиме Софія Ротару, яка давала концерти в Криму та Росії. Погано, що не запросили Павла Зіброва. Може, організатори вважають його нецікавим.
Люди аплодують і радісно кричать, коли рушають військові й техніка. У повітря здіймається кіптява від пального. Фотографують винищувачі, які пролітають над містом і випускають дим у кольорах національного прапора.
— Пару років тому працював у Німеччині, коли прилітала наша "Мрія". Знайомі німці відпрошувалися з роботи, щоб зняти літак в аеропорту. Я тоді не зумів поїхати. Щасливий побачити цю махину вдома. Це щось неймовірне, — аплодує киянин 42‑річний Віктор. Над центром Києва пролітає найбільший транспортний літак світу, виготовлений на держпідприємстві "Антонов".
Люди протискаються до дороги, щоб сфотографуватися на тлі військових і техніки.
— Горда, що 30 років тому Україна здобула незалежність, — говорить лікарка із Хмельницького 55‑річна Лариса Мокрицька. — Ми завжди мали проблеми з недолугою владою. Не хотіли перебудовуватися й трималися за старі догми. Не розуміли, що зробити, аби стати сильною державою. Сьогодні нам усього вистачає, якщо тримаємося разом. Нарешті відчули себе нацією та взяли правильний курс на Європу.
Після параду під Київською державною адміністрацією починається концерт. Виступають оркестр та оперні виконавці. Під сценою танцюють діти з солодкою ватою — її продають по 50 грн. За вінки й прикраси продавці просять від 70 до 250 грн.
Звідусіль лунає вітання "Слава Україні!" та відповідь "Героям слава!"
О 14:00 в парку імені Тараса Шевченка починається Марш захисників України. Його проводять з 2019 року — започаткували, коли День Незалежності відзначали без військового параду. Понад 50 тис. ветеранів війни на Донбасі, капелани, волонтери, військові медики — рушають до майдану Незалежності. Попереду колони йдуть сім'ї загиблих воїнів. Несуть їхні портрети.
Люди по обидва боки дороги скандують: "Дякуємо!" Частина стають перед колоною на одне коліно на знак пошани. Дехто підбігає до бійців, обнімає і дарує квіти.
— Долучився до Маршу, щоб вшанувати загиблих і побачитися з побратимами, — каже 29‑річний Олександр із Київської області. Воює на Донбасі з 2018‑го. — Такі заходи потрібні. Щоб українці бачили, що війна реальна. Чоловіки та жінки, які захищають Україну, — достойні, аби їх знали в обличчя.
— В мене долоні від оплесків почервоніли. Хлопала й ревіла, — каже киянка 47‑річна Ірина Веретильник. — Серце розривається. Переповняє вдячність, радість і сум. Важко дивитися на родичів загиблих, молодих чоловіків в інвалідних візках. Маємо пам'ятати про їхній подвиг.
Учасники на Алеї Героїв Небесної сотні вшановують пам'ять загиблих на Майдані 2014 року. Марші захисників відбулися у більшості обласних центрів.
Під вечір центр міста затягують хмари. Накрапає дощ.
8 
35413
Коментарі
6