Майбутня доля демократичної коаліції безліч разів висіла на волосині.  Виступаючи 2 грудня перед загалом прибічників у палаці "Україна", Юлія Тимошенко наголосила: програшних варіантів для неї немає.

Більше того, вона знову педалювала теми негайного скасування армійського призову й повернення знецінених вкладів громадян в Ощадбанку колишнього СРСР — попередньо начебто вже зняті на погодження з партнерами з НУ-НС. Із того багато хто встиг зробити висновок: час до президентських виборів Тимошенко вирішила таки перебути в опозиції. А за два роки тріумфально в"їхати в ореолі захисника народних інтересів до головного будинку країни на вул. Банковій.

Проте вже за два дні після цього у країни з"явився спікер. А Тимошенко щиро домагалася обрання на цю посаду Арсенія Яценюка — чого вартий лишень особистий контроль за "таємним" волевиявленням усіх без винятку депутатів власного блоку. Це змушує думати: прем"єрське крісло "вже сьогодні" аж ніяк не втратило для Юлії Володимирівни своєї привабливості.

Можна дискутувати: чому парламент попри всі побоювання скептиків отримав таки голову за рекордно короткий термін? Очевидно, багато важив спонтанний, але блискучий хід — замість збирати бюлетені, БЮТ і НУ-НС вирішили просто контролювати їх. І "регіонали" проти цієї нової тактики опонентів нічого так і не вигадали. Але не менше важили й результати півторарічної роботи уряду Віктора Януковича. Один розважливий народний депутат з НУ-НС і аж ніяк не фанат Юлії Тимошенко в довірливій розмові з автором зізнався: я слухняно проголосую і за імперативний мандат, і за встановлення диктатури, аби тільки зупинити "бульдозерне" просування донецьких Україною.

Щодо президента Віктора Ющенка, то й він домігся своєї проміжної мети. Отримав у спікерському кріслі людину, що реально зможе опонувати монополізації влади майбутнім прем"єром і протидіяти аж надто ризикованим ініціативам очолюваного Юлією Тимошенко уряду.

На таку роль був відверто непридатний В"ячеслав Кириленко. Той погодився був навіть на фактичну федералізацію держави у проекті коаліційної угоди — аби лишень не дратувати зайвий раз Юлію Володимирівну й отримати омріяне спікерство. Не виправдав сподівань і ветеран Іван Плющ. Втім, чи не були останні події ланками ланцюжка, який мусив привести саме до обрання спікером Арсенія Яценюка? Це і непідписання сімома "нашоукраїнцями" коаліційної угоди з БЮТом, і скандальна позиція Івана Плюща, й "тимчасове" висунення кандидатури Кириленка...

Не виправдав сподівань і ветеран Іван Плющ

Проте інший висновок можна зробити вже нині: уперше за багато років у президії українського парламенту не буде носіїв "вічно живого вчення" — комуністів. Вони ще зранку 4 грудня погодилися на пропозицію: голоси за Яценюка в обмін на крісло першого віце-спікера для Адама Мартинюка. Але окрик із головного кабінету "регіоналів" ці плани поламав. І тепер Петру Симоненкові лишається лише кусати собі лікті — вдруге щось подібне комуністам уже, напевно, не запропонують.

Можна припустити: парламент із певними проблемами, але пройде етап завершення розподілу комітетів та обрання президії. Напевно, в ній опиниться "бютівець" Микола Томенко. Складніше буде з пакетом 12 законів. Особливо з окремими трьома — про імперативний мандат, про мораторій на продаж землі та про армію. Адже в НУ-НС зберігається тверде ядро з 20–30 депутатів, яке за жодних обставин не голосуватиме за останні запропоновані БЮТ редакції. Проте ціна питання настільки висока, що Юлія Володимирівна, можливо, змушена буде погодитися на певні компроміси.

А далі розпочнеться найцікавіше: що саме робитиме уряд Юлії Тимошенко?

На шляху до президентської посади Юлія Володимирівна буде кровно зацікавлена в тому, щоб зробити роботу уряду ефективною — і це безумовний плюс. Проте в умовах наближення виборів вона ніколи не наважиться на вкрай потрібні, але непопулярні реформи — і це безумовний мінус.

Більше того, прем"єр Тимошенко може піти й на відверто популістські кроки — адже й тему вкладів Ощадбанку з її риторики не усунуто. Вкидання 7 млрд грн напередодні виборів-2007 у вигляді різних пільг, виплат і підвищень уже стало одним із вагомих чинників 15-відсоткової інфляції. А якою вона буде, коли впродовж двох років вкинути 130 чи бодай 50 "незв"язаних" мільярдів?

Майже напевно Юлія Тимошенко розпочне гучну кампанію проти сьогоднішньої по-справжньому безмежної корупції. Але наскільки вона зможе бути послідовною в цьому, наступаючи на горло бізнесовим спонсорам власного проекту — залишається невідомим.

Очевидно одне: країна вже живе в умовах президентської кампанії. І це не покращує її справ.

×