"Ющенко не буде балотуватися вдруге"

 

Голова товариства "Просвіта" Павло Мовчан, 68 років, у кав"ярні на першому поверсі Українського дому на Європейській площі столиці замовляє каву, апельсиновий сік та молочний шоколад із лісовими горіхами. Пропонує взяти по 50 грамів коньяку. На п"ятому поверсі ще триває засідання ради Світового конгресу українців, де він бере участь.

— Я не переймався особливо цим моментом. Не було відчуття піднесення, — пригадує Мовчан події 16-річної давнини. — Тому, що проголошенню Акту незалежності передували інші події. У мене нині відчуття, що тоді не дограли гру. Потрібно було домогтися розпуску Верховної Ради.

Коли з"ясувалося, що розпуску не буде?

— Коли зрозуміли, що серед наших же у Народній раді багато депутатів не хотіли повторних виборів. Прізвища не хочу називати. Чорновіл був "за". Але решта боялися, що не пройдуть знову в парламент, — усміхається Мовчан і надпиває каву. — Так само у цій Верховній Раді п"ятого скликання. Усі розуміли, що п"ять мільйонів за перехід на бік коаліції більше ніколи не запропонують. Тому й пішли торги.

А в 1991-му замість одночасних виборів президента й Верховної Ради — провели лише президентські. Не врахували, що саме тоді тимчасово були паралізовані впливи Росії. Вони самі переживали подібні процеси. А нам можна було спокійно розв"язати всі питання. Але наші політики не сприймали незалежності всерйоз. Навіть сам Кравчук. Він грав роль, але не усвідомлював, що це — незалежна Україна. І досі оперує такими поняттями як "спільні з Росією долі та сім"ї".

Наскільки змінилася ситуація за наступні роки після президентських і парламентських виборів 1994-го?

— Сформувалася сильна опозиція, й активізувала роботу Росія. У нас же не було однієї консолідованої сили. Сьогодні ми вже забуваємо, який високий економічний, науковий, інтелектуальний потенціал був на момент отримання незалежності. В аграрній сфері нас боялася Європа. Франція "присідала" від наших можливостей. А зараз немає нічого. Але країну й досі очолюють ті ж самі політики, які вели в першій Верховній Раді групу "239". Зараз вони ведуть групу коаліційну.

Хоча формальне становлення держави відбулося, та водночас була запущена машина нищення України. Це робила не тільки Росія. Приїжджали до директора й казали: "Ось тобі гроші, закрий тютюнову фабрику або спали її", "На гроші — зруйнуй виробництво льону в Україні", "Знищ відгодівельні комплекси". Це для того, щоб завозити м"ясо з-за кордону. За 16 років ми віддали ринки. Це була добре розроблена схема. Взяти наші суперточні підприємства, як завод "Арсенал". Його оптика славилася на весь світ. Станки, що коштували мільйони, вивезли до Китаю, Індії. Це було вигідно Європі. 50 мільйонів споживачів — це великий ринок.

1991 року не було українських мультимільйонерів, національного капіталу. Зараз є Ахметов, Пінчук, Коломойський, Жеваго, Бойко й усі решта.

— Це не національний капітал, а капітал, зроблений в Україні. Національним були Терещенко, Ханенки й інші українські меценати.

А Пінчук хіба не український меценат?

— Ні. Він міжнародний, інтернаціональний. Української справи не підтримує. Лише зараз почав звертати увагу на український модерн. Але я не знаю українських проектів, які підтримує Пінчук. Марка Захарова в Москві він підтримує, а Ступку? Чи підтримує він український фільм? Я не бачу.

Але ж Тарута з Ахметовим жертвували мільйони на реставрацію гетьманської столиці Батурина...

— Про це треба запитувати у президента. Утім, Сергій Тарута справді вже прислужився українській культурній справі. Видав двотомник про трипільську цивілізацію, церкви київського патріархату будує. А про інших нічого не можу сказати.

1994-го президентом обрали Леоніда Кучму. Він був проукраїнським?

— Кучма не був ментально зорієнтованим на Україну. Жодної сторінки української історії не знав. Пізнавав її з першими днями президентства.

Чим відрізнявся президент Кучма першого та другого терміну?

— Кучма першого терміну президентства мав інше оточення. А 1999 року в палаці "Україна" напередодні Дня Незалежності пообіцяв, що це буде новий президент. У мене глибоке переконання, що йому не дали. Він хотів бути новим — вступити в НАТО, відродити українське. Але на той час уже з"явилися такі потужні гравці як Володимир Путін. У Росії ситуація кардинально змінилася. Вона  усвідомила, що може бути наддержавою лише якщо контролюватиме Україну. Тому розпочалося дуже потужне входження російського капіталу в усі наші сфери.

Убивство Георгія Ґонґадзе сильно відштовхнуло США та Євросоюз від Кучми?

— Йому цього скандалу не треба було. Ніколи в житті! Це було потрібно людям, які висаджували в повітря будинки в Москві. Вони ж робили власних людей м"ясом, зробили всесвітнє шоу з "Норд-Осту". Це був спланований сюжет. Вони дискредитували президента України, а з ним і українців.

2004-го здавалося, що починається новий етап в історії країни. Що пішло не так?

— Дуже глибоко зайшли процеси, які почалися з того, що не була розпущена 1991 року Верховна Рада. Європа та Штати лише аплодували Ющенкові. Хіба вони чимось допомогли? Почали в нас інвестувати?

Але є ще парламент — це найважливіше. Треба було Вікторові Андрійовичу разом із Литвином 2005-го розпускати Раду. Чому цього не відбулося, треба запитувати в Литвина.

2004-го понад 40 відсотків людей проголосували фактично проти Ющенка. Чому він не зумів налагодити співпрацю з тією частиною країни?

— Усе, що він робив, якраз було назустріч їм. Через це і втратив підтримку цієї частини України. Він амністував чорний бізнес і тих політиків. Вони зрозуміли це як слабкість.

Ви раніше були в Українській народній партії, а зараз ідете на вибори у Блоці Юлії Тимошенко...

— На минулих виборах я не хотів іти у Блоці Костенка–Плюща, бо знав, що програємо. Коли грають великі партії, малим нема чого робити. Зараз я жалкую, що тоді не пішов у БЮТ. Мені пропонували.

Нині УНП долучилася до блоку "Наша Україна— Народна самооборона". Вам пропонували потрапити до їхніх списків?

— Пропонував Кириленко, ще на Великдень. Але я сказав, що вже визначився. У БЮТі є мої однодумці — Володимир Яворівський, Михайло Косів, Степан Давимука, Михайло Поживанов.

У виборчому списку ви 131-й. На минулих виборах БЮТ отримав 129 мандатів. Думаєте, зараз візьмуть більше?

— Значно, значно більше! У мене немає сумнівів.

Чи буде Тимошенко хорошим прем"єром?

— Тимошенко й президентом хорошим буде. Вона набагато рішучіша.

Нинішні вибори є прелюдією до президентських?

— Безперечно. Тому й запустили лідера "Самооборони" Юрія Луценка як противагу Юлії Тимошенко.

Ющенко балотуватиметься на президентство вдруге?

— Я переконаний, що ні. Хіба що схема така: Луценко йде, щоб общипати Юлю, а обирають добре знайомого нам, уже рідного...

Але ж президентська посада зараз важить значно менше, ніж раніше. Хіба вона потрібна Тимошенко?

— Ну, а що парламент? Що спікер? Що ми згадаємо про Литвина, Мороза? Реальні важелі — у виконавчої влади. Повноваження президента все одно дуже великі.

1939, 15 липня — Павло Мовчан народився у с. Велика Вільшанка Васильківського р-ну на Київщині
1965 — закінчив літературний інститут ім. М. Горького в Москві
1970 — закінчив Вищі курси сценаристів та режисерів при Держкіно СРСР
1970 — редактор-сценарист кіностудії ім. О. Довженка
1988 — секретар правління Спілки письменників
1990 — обраний головою Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка
1990, 1994 — обирався народним депутатом у мажоритарних округах
1992 — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка
1998 — обраний народним депутатом від Народного руху
1999 — член Центрального проводу Української народної партії
2002 — обраний народним депутатом від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна"
2007 — кандидат у народні депутати від Блоку Юлії Тимошенко
Має дружину письменницю Любов Голоту, сина Богдана й доньку Павлину

×