Зранку минулої суботи 53-річний президент Віктор Ющенко з родиною взяв участь в панахиді за померлими під час Голодомору 1932–1933 років. У Софіївський собор також прийшли виконувач обов"язків прем"єр-міністра Віктор Янукович, колишній президент Леонід Кучма, лідерка БЮТу Юлія Тимошенко, народні депутати та представники різних церковних конфесій.
Після панахиди політики їдуть на місце спорудження Меморіального комплексу пам"яті жертв Голодомору на Дніпровському узвозі. Януковича підміняє Раїса Богатирьова. Висаджують 300 кущів калини.
По обіді на Софіївській площі збираються делегації з різних областей. Людей пропускають лише за спецзапрошеннями. О 15.00 зібралося кілька тисяч. Йдуть до Михайлівської площі.
Біля Ющенка та його сім"ї — віце-прем"єр Дмитро Табачник, київський міський голова Леонід Черновецький та губернатор Київщини Віра Ульянченко. На одязі прикріплені по три колоски та гілочка калини.
Син глави держави 3-річний Тарасик іде попереду усіх. Охоронець подає йому свічку, обвиту колосками пшениці та калиною. Він бере й обережно несе.
Тим часом на Михайлівській площі шикується колона юнаків із київського ліцею ім. Івана Богуна. Із килимових доріжок, якими мають пройти президент із високопосадовцями, знімають целофан.
Ющенко з рідними першими підходять до пам"ятного знаку "Жертвам Голодомору 1932–1933 років". Ставлять свічки і хрестяться. У Тарасика падає гілочка калини. Він піднімає й крутить нею — грається. Президент притягує сина за капюшон і притуляє до себе.
Свічки ставлять представники від усіх регіонів України. До трибуни підходить Ющенко.
— Я пухла від голоду. Братик ще більше. Він умирав. Із його опухлого тіла точилася рідина, — зачитує спогади очевидиці Голодомору Ганни Неласової з Луганщини.
Президент опускає голову і стиха говорить:
— Три, п"ять, вісім чи то десять мільйонів невинних людей. Сотні тисяч родів, вимерлих сіл, невідспіваних душ. Вони хочуть додому. Вони бачать ці вогники. Вони вірять нам. Бо ми — їх непрожите життя.
Називає Голодомор чорною дірою історії українського народу. Ліворуч від президента, за мотузкою, стоять політики. "Нашоукраїнець" В"ячеслав Кириленко та Юлія Тимошенко у чорному вбранні. У Тимошенко розпущене волосся. Вона гріє руки, прикладаючи їх до лампадки, в якій горить свічка. Не зводить із Ющенка очей і ні з ким не розмовляє. Неподалік глава президентського секретаріату Віктор Балога із кимось перешіптується і посміхається.
— Переламати хотіли всіх. Проти нас ішло зло, — продовжує Ющенко. — Його ймення — геноцид. Свідома, спланована і втілена спроба упокорення нації. Його організатор і виконавець — тоталітарний комуністичний режим. Це — головний убивця.
У Тимошенко розпущене волосся. Вона гріє руки
Після цього оголошує 2008-й Роком пам"яті жертв Голодомору. Насамкінець президент закликає всі держави визнати Голодомор 1932–1933 років актом геноциду проти українського народу.
Один із охоронців підбігає і ножем перерізає мотузку, що відгороджує лідерів БЮТу і НУ-НС. Вони підходять і кладуть свічки.
У наметах, що стоять збоку на Михайлівській площі, людям роздають по свічці. Дехто залишає її біля пам"ятного знаку. Інші несуть запалені свічки додому.
У натовпі збоку стоїть старенька бабуся у хустині. Це — 91-річна Галина Яременко з Черкащини.
— Не дай Господь нам більше такого лиха. Тоді всі мої рідні повмирали, — говорить вона. — Я сама вижила тільки на бур"яні. У селі люди пухли. Їх збирали на підводи і вивозили.
Її слухає 47-річний Віктор із Житомирщини.
— Треба про це говорити і не забувати. Таке більше не повинно повторитися, – каже чоловік.
8 
35413
Коментарі
1