"У Криму треба поставити на всі ключові посади патріотів"

 

Перший президент України Леонід Кравчук, 74 роки, у сорочці на короткий рукав заходить до свого офісу на вул. Грушевського. Це старовинний будинок біля Кабінету Міністрів. У приймальні напівтемрява — вікна зашторені. Біля дверей — пластмасове зелене відро. За столом — прес-секретар. Вона вмикає світло і проводить Леоніда Макаровича до кабінету.

Екс-президент трохи засмаг, у доброму гуморі. На полиці — його фотографія із двома великими собаками: бернським зеннінхундом і німецькою вівчаркою. Зустрічаємося в обід у середу. Увечері в Москві відбудеться футбольний матч "Спартак"–"Динамо". Запитуємо господаря кабінету, чи полетить на гру.

— Ні. У Москві на стадіоні буде більше політики, ніж вболівання, — відповідає Леонід Макарович. — Вони вже налаштовані "показати хохлам, що ті не вміють грати".  

Чи мала право Росія бомбити Грузію?

— Не мала права Грузія бомбити Південну Осетію, так само і Росія не мала права бомбити Грузію. Грузія керувалася тим самим, що й Росія Єльцина, коли бомбила Чечню. Саакашвілі нічим не відрізняється від Бориса Єльцина у своїх агресивних намірах облаштувати країну силою.

Кравчук згадує, як після першої війни у Південній Осетії у Кандагорській ущелині були тисячі біженців. У жовтні 1992-го вдарили морози і люди замерзали. Едуард Шеварднадзе подзвонив до Києва з проханням про допомогу.

— Я запропонував йому звернутися до Бориса Єльцина, бо ж Росія там активну роль грала. Шеварднадзе каже: "Звертався. Єльцин відмовив". Ми направляємо туди вертольоти, вивозимо з ущелини людей. Грузія досі це пам"ятає.

Можна ставитися до Шеварднадзе як до старого більшовика, але він залагодив ситуацію. А прийшов Саакашвілі — знову все почалося. Я поважаю територіальну цілісність держави. Але чи можна її забезпечувати кров"ю тисяч людей? Священна війна — це коли є напад іззовні. Я в своєму віці пішов би зі зброєю захищати Україну. Але не пішов би вбивати людей на території України, якщо вони захотіли б від"єднатися. Ми маємо так проводити політику, щоб їм таке й на думку не спало.

Чому навіть Білорусія не підтримала Росію в цьому конфлікті?

— Жодна європейська країна не висловилась однозначно. Лукашенко вчинив так само. А Україна — ні. Хоча я зразу казав: найкраще для нас — нейтралітет. Адже у нас немає стратегічних інтересів на Північному Кавказі.

Але про який нейтралітет можна говорити, коли російський флот із нашої території напав на Грузію? Україну втягують у війну.

— У них був мандат миротворчих сил.

Мандат Організації Об"єднаних Націй дав їм право ввести обмежену кількість військ, а Росія ввела в десятки разів більше дозволеного.

— Ввели, бо Грузія першою почала агресію. Аби цього не було, я засуджував би Росію найстрашнішими словами.

Росіяни з нашої території воюють, а ми мовчимо.

— Ми не маємо мовчати. Ми повинні зробити заяву. Відповідно до Будапештської угоди, ядерні країни взяли на себе зобов"язання гарантувати Україні безпеку й територіальну цілісність. Чому ми не звертаємося до них і до Євросоюзу: "От на нашій території є російський флот. Росія без погодження України вивела з Севастополя військові кораблі, й вони можуть брати участь у військовому конфлікті. Ми вважаємо, що це порушення угоди про базування флоту. І ставимо питання: чи може в таких умовах ця угода тривати до 2017 року?".

У Криму українцям видають російські паспорти. Під час якихось конфліктів чи провокацій може Росія заявити, що захищає своїх громадян, і розпочати війну проти нас?

— Але чому ми нічого не робимо? У нас Конституцією подвійне громадянство заборонене.

Треба позбавляти їх українського громадянства?

— Абсолютно! Президент може позбавити указом або комісія. Викликають громадянина, і йому кажуть вибирати. Вибирає російське — позбавляють українського й він стає іноземцем. На нього не поширюються жодні права. У Криму треба поставити на всі ключові посади патріотів і державників. Так, як зробила Росія у Південній Осетії. Там немає жодного керівника, який не проходив службу в Росії. Тільки їхній президент — осетин, всі інші — росіяни або які працювали в Росії.

Саакашвілі нічим не відрізняється від Бориса Єльцина

Стара Європа нині рахується з Росією, бо вона взаємодіє із Європою. Ми поки що робимо ставку лише на США, а маємо взаємодіяти зі США, Європою та Росією. Цього не зрозумів Саакашвілі, і Росія виграла у цьому конфлікті. Згодом росіяни візьмуться більш щільно за Україну.

Прем"єр Юлія Тимошенко правильно робить, що не коментує подій у Грузії?

— Це сфера діяльності президента — він відповідає за зовнішню політику.

Мені часто закидають, що підтримую Тимошенко. Справді, я її підтримую, якщо казати щиро. Я бачу з боку Тимошенко настирність хоч якось навести лад у державі. І коли б демократична коаліція працювала в єдиному ключі, у нас сьогодні були б інші наслідки. Навіщо подавати президентові й урядові два бюджети? А вони наввипередки — чий кращий і хто розумніший.

Під час останньої зустрічі прем"єр Росії Володимир Путін та Юлія Тимошенко говорили про Чорноморський флот. Путін залишився задоволеним. Про що домовилися?

— Що до 2017 року питання про виведення флоту не порушуватиметься. Але коли прийде час, ми можемо його розглядати на взаємних гарантіях. Давайте вивчимо механізми, що Росія запропонує, чи нам це підходить. Неправильно зараз говорити, що ми ні на що не погодимося.

Але ж Конституція України забороняє розміщувати на нашій території військові бази.

— Забороняє. Але чи встигне Росія вивести флот до 2017-го? Може, їй треба буде час до 2020 року. Я за те, щоб російський флот залишив нашу базу, це моя тверда позиція. Але все треба вирішувати у переговорах. Не слід їм сьогодні казати: забирайтеся, і ми вас не пустимо!

Ви вітали Леоніда Кучму із 70-річчям?

— Безумовно. Але я не їздив до Криму. Не тому що не поважаю. Просто вважаю, що день народження — це не шоу. І Кучма, враховуючи ситуацію у світі й повінь в Україні, міг би відмовитися від шоу. Я надіслав йому теплого листа, бо він заслужив. 10 років президентства треба витримати.

Зустрічаєтеся з ним?

— Так. Зазвичай, на футболі. Було б добре, якби Віктор Ющенко проявив ініціативу і збирав нас разом частіше.

Віктор Ющенко проводив зустріч трьох президентів — ви, Кучма і він?

— Ні. Але традицію можна було б започаткувати. В усіх негативах треба відділяти мухи від котлет. У Кучми є великий досвід, і він міг би сказати щось корисне для Ющенка. Але так сталося, що Вікторові Андрійовичу важко переступити через себе, бо початок його президентства був складним через це все, і Януковича... У мене теж був досить складний початок із Кучмою. Я ходив до прокурора, до суду. Але в нас вистачило мужності й сили зрозуміти, що наша неприязнь не сприятиме стабільності країни.

Леонід Кравчук кидає оком на годинник, встає і прощається. У приймальні на нього чекають охоронці, а надворі стоїть чорний "мерседес".

1934, 10 січня — Леонід Кравчук народився у селі Великий Житин на Рівненщині
1958 — закінчив Київський державний університет
1988 —  завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ
1990 — голова Верховної Ради УРСР, член Політбюро ЦК КПУ
1991 — обраний президентом України
1994 — програв на виборах глави держави Леонідові Кучмі
1994, 1998, 2002 — обраний народним депутатом України
1998 — член Соціал-демократичної партії (об"єднаної) та її політбюро
1999 — на виборах мера Києва був довіреною особою Григорія Суркіса
2006 — очолив список блоку "Не Так!" на виборах до Верховної Ради, але 3-відсоткового бар"єру блок не подолав
Одружений. Має сина та двоє онуків

×