— Навесні 2014-го справи проти ­українців у Росії ліпили з того, що було. Випадкові люди, підставні свідки, провокації, — каже російський адвокат 34-річний Ілля Новіков.

Із 2014-го був адвокатом викраденої й незаконно ув'язненої в Росії української льотчиці Надії Савченко. Зараз займається справами інших українських політв'язнів у РФ — Миколи Карп'юка, Станіслава Клиха, Олексія Чирнія, Валентина ­Виговського.

— Популярність української теми спровокувала лихоманку у слідчих — заведи справу й отримаєш орден. Найвідоміші з них: Надії Савченко, Геннадія Афанасьєва, Юрія Солошенка, Карп'юка, Клиха. Це також справи Сергія Литвинова, Юрія Костенка, Олега Сенцова, Олександра Кольченка. Всі мають фальшиву складову. Це стало ясно восени 2014-го. Коли Путін усвідомив, що великої Новоросії не буде, нові справи перестали з'являтися. Теперішні кримські — інакші. Їх заводять постійно, бо є наказ згори — пресувати будь-яке невдоволення у Криму. Особливо з боку кримських татар.

Ви захищаєте Карп'юка, Клиха, Чирнія та Виговського. Розкажіть про ці справи.

— Першою завершилася справа Олексія Чирнія. Це — кримський викладач, який свідчив проти Афанасьєва, Сенцова та Кольченка 2015 року. Він — один із чотирьох засуджених за участь у так званій терористичній "групі Сенцова". Торік навесні пішов на співпрацю зі слідством і отримав сім років. Рік тримали в колонії під Магаданом. У червні привезли до московського СІЗО "Лефортово". Мовляв, має дати доповнення слідству за справою Сенцова. Не розуміємо, що на нього чекає. Були передумови до обміну, але зараз це непомітно. Шукаємо можливості.

Справа Виговського практично невідома.

— Валентин Виговський — кримський бізнесмен. У серпні 2014-го його затримали й вивезли до Росії. Засудили до 11 років в'язниці. Я брав участь лише в апеляції. Росія звинувачує його у шпигунстві. Визнав провину. У справі не було доказів. При затриманні його спровокували. Маю право про це говорити, але зробити нічого не можу. Бо провина визнана і вирок набрав чинності. Нам залишається тільки підтримувати з ним контакт. І, можливо, витягти у якийсь момент.

Що відбувається з Миколою Карп'юком та Станіславом Клихом?

— Формально не захищаю Клиха. Бо суд не дозволив узяти перехресний захист. У нього один адвокат — Марина Дубровіна. У Карп'юка — двоє, один із них — я. Але ми всі працюємо над тими ж завданнями.

Якщо інші справи відкривали на рівні майора-полковника, то в цю вписався особисто голова слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін. Напередодні суду восени 2015-го дав велике інтерв'ю "Російській газеті". Це головний офіційний ЗМІ країни, там публікують закони. Сказав: "Ми довели, що Карпюк і Клих брали участь у чеченській війні 1994-го разом із Арсенієм Яценюком". Це не варто сприймати як жарт. За прізвищем Яценюка стоять тортури, які застосовували до Карп'юка і Клиха, щоб його назвали.

Усе починалося, коли Майдан ще не переміг, а Янукович — не втік. Відкрили реальну справу про бої в Чечні 1994-го. Там загинули десятки військових. По кожному вбитому та пораненому був висновок судмедекспертизи. Опитували свідків. Українську тему приєднали, швидше за все, взимку 2014-го.

Узяли кримчанина Олександра Малофєєва, 2002 року засудженого там за серію пограбувань. Свідчив, що 1994-го воював у складі українського батальйону "Вікінг" на боці чеченців проти російської армії. Разом із ним нібито були націоналісти Дмитро Ярош, Валерій Бобрович, Ігор Мазур, Олександр Музичко. Також Арсеній Яценюк та деякі інші, хто потрапив на олівець. За словами учасників тих дій, насправді не існувало такого батальйону. УНА-УНСО була в Абхазії та Придністров'ї, але не в Чечні.

Як затримали Карп'юка?

— Дмитра Яроша запрошували до Росії для переговорів. "Владимир Владимирович признает, что вы теперь сила Украины. Мы это ценим, уважаем. Приезжайте, будем разговаривать". Паралельно готували справу, щоб зустріти — й одразу в наручники. Він не приїхав. 18 березня 2014-го прибув його заступник Карп'юк. На кордоні заарештували його, знайомого та водія. Всім дали по 14 діб. Нібито хтось вийшов із машини, коли прикордонник подавав знак цього не робити. Двох інших випустили, а Карп'юк опинився в Єсентуках. Там його чотири дні катували струмом. Був у наручниках, тому має на зап'ястках чіткий опік. Ці сліди ми з консулом описали. Сподіваємося, у суді Європи зможемо довести факт катувань.

Карп'юку погрожували викрасти сина. Розповіли, якою дорогою той ходить до школи. Мовляв, якщо не свідчитиме, скоро син сидітиме поруч і його теж палитимуть струмом. Усе підписав. Наступні півтора року до вересня 2015-го підписував усе, що приносили. І його не чіпали. Родина не знала, де він.

Як його знайшли?

— До мене звернулися в жовтні 2014-го. Тричі літав на Північний Кавказ, намагаючись його розшукати. Одного разу майже вдалося. Застав момент, коли він був у СІЗО ФСБ у Владикавказі. Прийшов туди з ордером захисника. Взяли й питають, де дозвіл від слідчого. Звісно, немає. Бо той за півтора року ні разу на очі не з'явився. Постійно був у "відрядженнях".

Врешті Карп'юка ми знайшли, коли справу перевели в Чечню. Це особлива територія. Там своя влада — Кадиров. Не змогли забезпечити таку жорстку ізоляцію. З'явився адвокат, який повідомив родині. Тоді підключився і я.

Із Клихом трапилася подібна історія. Його не заманювали навмисне. Приїхав у Росію до знайомої. Зупинився в готелі, із паспортом. За ним прийшли. Його прізвище як члена УНА-УНСО могло бути в базі, яку хтось злив. Не мав стосунку до керівництва. Повторив шлях Карп'юка: арештували, катували у Владикавказі, все підписав.

Їхня справа надійшла в суд Чечні у серпні 2014-го. Ми вагалися, чи брати присяжних. Вирішили брати.

Чому?

— По-перше, ця справа — фальшива. По-друге, це така собі гра престолів. Кадиров — господар Чечні, прикордонний лорд. Бастрикін — придворний, головний кат. Між ними є протистояння. Є багато історій про те, як призначали й знімали начальників слідчого комітету Чечні. Одного разу це була людина, яка проти Кадирова, іншого — за.

Сам Кадиров воював у Чечні 1994-го. Чудово знає, що ніякого батальйону "Вікінг" там не було. Вголос сказав, що Яценюк там не воював. Тому ми й сподівалися на присяжних. Але потім помітили, що вони вагаються. Під вечір пішли до нарадчої кімнати. За годину оголосили — треба ще час. На ранок засідали ще годину. Коли вийшли, всі 12 визнали Карп'юка і Клиха винними в усіх пунктах звинувачення. Тобто була внутрішня боротьба. Але про неї ми не дізнаємося, бо заборонено запитувати. Видно, отримали наказ згори.

У процесі були великі порушення. Присяжним не дали інструкції.

Тобто Верховний суд може скасувати вирок?

— Не думаю. Він занадто політизований. Буде Європейський суд. Наш досвід з обміном Надії Савченко дозволяє повірити, що це можливо. Наше завдання — аби Путін цього захотів. Це робиться лише через тиск. Батіг, пряник, мінський або нормандський формат — усе знадобиться. Справа ще не завершена. Вирок не набрав чинності. Можливо, наприкінці жовтня Верховний суд його розгляне. Доти неможливо застосувати схему помилування, за якою обміняли Савченко, Афанасьєва й Солошенка. Змушені чекати.

Яка ситуація з іншими справами?

— Ще гірша. З "обойми" політв'язнів, які не мають стосунку до Криму, у Росії залишаються дев'ятеро. Вже відбулися вибори до Держдуми. Після апеляції по Карп'юку й Клиху можна буде підвести риску за цією частиною списку. Робитимемо все, щоб їх звільнити.

Потягнуло до українських коренів

Російський адвокат Ілля Новіков — украї­нець по матері. 2005-го з відзнакою закінчив Російську академію правосуддя за фахом "юрист". 10 років викладав в академії правосуддя. Перші п'ять років мав приватну юридичну практику, останні п'ять — адвокат. 14 років був гравцем телешоу "Що? Де? Коли?" ­2014-го і ­2015-го отримав приз найкращого гравця року — "Кришталева сова".

Мало не загинув під час стрибка з парашутом під Москвою чотири роки тому.

— Це був звичайний стрибок. Нам усе пояснили, але я зачепився ногою за стропу. Парашут заплутався, коли витягав. Розплутався вчасно.

Розлучений, дітей не має. Справляв весілля на Північному полюсі.

— Коли мені було три роки, мав єдину книжку українською мовою, — згадує. — Там був вогнедишний дракончик, який навчав дітей гасити пожежі. Загубив її. Потім 20 років не розумів, навіщо вчити українську. А 2001–2002-го потягнуло до коренів. Став читати українською, ­але це не навчило говорити.

×