На інтерв"ю з Юрієм Єхануровим, 59 років, його прес-секретар Валентин Мондриївський запросив до кав"ярні "Каффа" неподалік Києво-Могилянської академії на Подолі. Розмова затримується — Єхануров спілкується з письменником Любко Дерешем. Перепрошує, просить сідати за вільний столик і трохи почекати.
За 10 хв. екс-прем"єр і письменник прощаються.
— Плануємо популяризувати українську книгу на сході України, зробити її там затребуваною, — розповідає про розмову з Дерешем. — У нас є фонд Україна — ЮНЕСКО, який може в цьому допомогти.
Перейдемо до менш приємних запитань? — пропонуємо жартома.
Напередодні було засідання президії партії "Народний союз "Наша Україна", де розглядалися пропозиції Єханурова щодо проекту коаліційної угоди. Незадовго до цього він навіть заявив, що деякі його однопартійці проміняли програмні засади партії на крісла в майбутньому уряді.
— Можете ставити будь-які запитання. Я готовий відповісти. Але... — Юрій Іванович робить паузу, хитро посміхається. — Але мені ще не принесли кави...
Наскільки важкою була для вас учорашня розмова на президії?
Єхануров бере якісь папери, починає їх переглядати. Замовляє собі міцне "Еспрессо".
— Наш блок практично повністю пристав на пропозиції Блоку Юлії Тимошенко. Ми досить уважно проаналізували програму БЮТу "Український прорив" і зрозуміли, що там багато сумнівних речей. Мене це схвилювало і спонукало до того, щоб ініціювати внесення змін до коаліційної угоди. Учора на президії я знову попросив роз"яснити — що ж ми зрештою підписали? Голова партії пояснив, що статус підписаного тексту коаліційної угоди — проект. Це фактично протокол про наміри. І коли ми почали говорити по суті, було заявлено, що в документ внесуть зміни. Буде переговорний процес. Попередньо я подав список питань, щодо яких треба дійти згоди. От сьогодні у вашій присутності підпишу ці листи до наших переговорників. Мене в цьому цікавить одне: чи ми виявимося виконавцями цих... — Єхануров замислюється. — Найм"якше висловлювання, яке можу вжити, — авантюрних пропозицій БЮТу? Це було б неправильно. Можливо, варто піти на компромісний варіант — брати в уряді участь, але дуже обмежену. Скажімо, взяти посади міністрів внутрішніх справ, оборони, юстиції та закордонних справ. Те, що є прерогативою президента. Усе інше віддати БЮТу. Хай покажуть людям, як вони можуть втілити все це в життя.
Що саме викликає у вас найбільше несприйняття?
— Насамперед обіцянки повернення вкладів Ощадбанку. Це просто обман. Друге — перехід армії на контрактну основу. Третє — питання землі. Ті корупційні схеми, які нині діють, можуть бути продовжені. Наступне — податкова реформа. Я дав із усіх питань розгорнуті пропозиції. Те, що є в проекті угоди, вважаю неприйнятним для сучасного етапу розвитку країни.
І які ваші пропозиції, скажімо, щодо повернення знецінених вкладів?
— Я не збираюся підряджатися під авантюрні пропозиції. Від мене жодних рекомендацій не буде. Якщо йдеться про два роки, то такі речі навіть не розглядаються. Для цього потрібен довший час. Якщо справді думати про майбутнє країни, а не спускати його в унітаз.
А щодо армії?
— Я консультувався з військовими — і зверху, і знизу. Вони вважають, що їм потрібно мінімум два-три роки, щоб здійснити всі заходи щодо переходу на професійну армію. По-друге, це ж серйозні кошти. Вони сьогодні не можуть платити достойну зарплату контрактникам. Що ж буде, як їх побільшає? Часом у мене складається враження, що така атака на армію ведеться для того, щоб звільнити якомога більше військових містечок і поділити цю власність. Іншого логічного пояснення не бачу.
Дискусія на засіданні президії "Нашої України" розвіяла ваші підозри щодо того, що дехто з ваших однопартійців поступився програмними принципами заради посад?
— Насамперед дуже вдячний усім за відверту розмову. Віддаю належне моїм колегам — ніхто свої погляди у таємниці не тримає. Але я зрозумів, що вони — політики. А я — ні, я просто державний діяч. І цей вибір зробив давно. Думаю, мені від цього в житті буде набагато важче. Усі політики прагматичні і треба поважати їхню думку. Але що тут думати, якщо ця угода буде підписана в неприйнятному навіть для середнього економіста варіанті...
Але ж ви особисто можете не поставити під угодою свій підпис.
— Побачимо. Давайте не будемо говорити наперед. Я даю свої пропозиції, готовий публічно говорити на ці теми. Особливо мені б хотілося почути думку людей, які є для мене безумовним авторитетом. Насамперед Віктора Пинзеника.
А Сергій Терьохін є авторитетом?
— Так, з усіх питань. Крім пов"язаних з імпортом. Світла голова.
В інтерв"ю нашій газеті Терьохін заявив, що виплатити знецінені заощадження за 2 роки цілком можливо.
— Хай розкаже — як. Покаже механізми, терміни виконання. Публічно.
Він каже, що це можливо через випуск державних облігацій.
— Хотів би я побачити... — Юрій Єхануров саркастично посміхається.
Дехто стверджує, що ваша позиція щодо коаліційної угоди продиктована бажанням обійняти посаду віце-прем"єр-міністра в майбутньому уряді.
— Можна, я вам зачитаю? — Юрій Іванович бере у прес-секретаря комп"ютер і шукає вже підготовлене формулювання. — Я хочу відповісти коротко. А тут важливою є формула.
Потрібна цитата не знаходиться.
— Давайте наступне запитання, а потім повернемося, — пропонує Єхануров.
Ваша позиція є суто особистою, чи це якась колективна думка групи людей всередині "Нашої України"?
— Я не зустрічав людини, яка б думала, що ті обіцянки можна здійснити. Таких просто немає. Але всі вони — політики.
Тобто всі розуміють, що неможливо, але йдуть на це?
— Так. Це треба вміти — зв"язати так людей, що вони думають, що це — безумство, але погоджуються.
Юрій Єхануров повертається до питання віце-прем"єрства в уряді Тимошенко. У комп"ютері вже готову його цитату так і не знаходить.
— Тоді пишіть так, як зараз скажу, — говорить політик. — Єдиною умовою моєї участі в роботі коаліційного Кабміну буде фаховий характер робочої команди. А брати участь в групі за інтересами або клубу популістів не збираюся. Таким чином, в уряді Юлії Тимошенко я не працюватиму за жодних обставин. Усе.
Після ваших заяв Тимошенко намагалася з вами контактувати?
— Ні. Власне, в мене до неї жодних претензій. Вона геніально впроваджує в життя все, що хоче.
Але ж хіба зустріч між вами не була б за нинішніх обставин природною?
— Це якби були проблеми, що підлягають компромісу та які можна було б обговорювати. А тут нема що обговорювати.
Якщо ваші пропозиції так і не будуть враховані, для вас стоятиме вибір — ставити підпис під коаліційною угодою чи ні?
— Якщо це буде повністю суперечити моїм поглядам, то я не піду в парламент. Це зрозуміло. Тут питання в тому, де краще відстоювати свої погляди.
Якими ви бачите підсумки діяльності уряду Віктора Януковича?
— Нехай закінчиться рік — тоді й оцінимо. Те, що було закладено перед виборами, ще дасться взнаки в четвертому кварталі. Тому можливий серйозний вплив цього уряду й на показники жовтня — грудня.
У нинішній дорожнечі винен уряд?
— Початок було закладено торік у вересні — жовтні кризою з експорту зерна. Я ще тоді в грудні говорив про 12 відсотків інфляції 2007-го— так воно й буде. Хочу нагадати, що, будучи прем"єром, наприкінці вересня 2005 року я подав у Верховну Раду документ із прогнозом зростання економіки в 2006-му на рівні сім відсотків. Казали, що ми несповна розуму, фантазери. А вона таки зросла на 7,1 відсотка. У грудні зроблю наступний прогноз.
Які найбільші післявиборні ризики для української економіки?
— Чомусь ніхто не обговорює питання, що найближчим часом має стати ключовим. Конституційний суд виніс рішення, що не можна призупиняти дію будь-яких законів, які визначають пільги для населення. А ціна питання — десятки мільярдів гривень. Якщо до цього долучити зобов"язання політичних сил, які створюють коаліцію, то виходить декілька бюджетів. І ця проблема постане в повний зріст перед майбутнім урядом. На жаль, ніхто не думає, як юридично вийти з цієї ситуації. Усі думки — про крісла.
Є ще одне, що можна назвати ризиком для України, але водночас і великим шансом. Це — світове зростання цін на продовольство. Це б"є по кишені кожного з нас. Але й відкриває можливості для країни, яка може стати експортером продовольства. І майбутній уряд міг би це використати. Могли б звільнити від оподаткування інвестування в агропромисловий комплекс на декілька років, вловити у свої вітрила оцей світовий вітер. Але при нинішній популістській політиці це одна з нездійсненних ідей.
Чи можна сподіватися на зростання інвестиційної привабливості України?
— Півтора місяця тому я мав зустрічі з інвесторами з п"яти країн. Це були дуже відверті розмови. Їх хвилює, коли буде сформовано ринок землі, ухвалено закон про діяльність акціонерних товариств, стабільне податкове законодавство, чи буде ревальвація гривні, хто буде головою Нацбанку і чи буде він незалежною від політики фігурою тощо. Вони дуже багато знають про нашу країну. Хто що може лобіювати і так далі — з конкретними прізвищами. Варіанти й ризики вже прораховані. Україна визначена Світовим банком як одна з пріоритетних країн для вкладення інвестицій в наступні три роки. Усі чекають закінчення політичної гри.
Питання, що турбують інвесторів, багато в чому перегукуються з вашими пропозиціями щодо змін у проекті коаліційної угоди...
— Я ж іще викладаю в університеті інвестиції. Це моє, професійне... Але щодо економіки, хотів би сказати таке. Буде дуже прикро, якщо ми перетворимо уряд або Верховну Раду на підрозділи штабів кандидатів у президенти України на наступних виборах. У країні знову не буде реформ. Ми втратимо ще два роки на передвиборні обіцянки. Тому хотілося б, щоб прем"єром була людина, яка заявить, що не йде на президентські вибори. Тоді в України буде надія. Інакше — ні.
Інтерв"ю закінчується. Юрій Єхануров просить вимкнути диктофон. Ще з півгодини розмовляємо. Крім іншого, він захоплено розповідає про Дніпропетровщину, де був губернатором — її особливу енергетику, тамтешні безкраї степи, соняшникові поля.
Приїздить помічник, привозить листи Єханурова до учасників переговорів із БЮТом від "Нашої України — Народної самооборони". Він підписує папери в кав"ярні. Перший — голові "Нашої України" і політради НУ-НС В"ячеславові Кириленку. Копію листа дає "ГПУ".
— Усе одно потім примірники роздадуть журналістам, — каже.
1948, 23 серпня — Юрій Єхануров народився в селі Белькачі Учерського району Якутської РСР
1967 — закінчив Київський будівельний технікум
1973 — закінчив Київський інститут народного господарства
1974 — директор заводу залізобетонних виробів тресту "Київміськбуд-4"
1993 — заступник міністра економіки
1994 — голова Фонду Держмайна
1997 — міністр економіки
1998, 2002, 2006 — обирався народним депутатом України
1999 — перший віце-прем"єр-міністр
2005 — голова облдержадміністрації Дніпропетровської області
2005 — прем"єр-міністр України
2007 — обраний народним депутатом на дострокових виборах за списком блоку "Наша Україна — Народна самооборона"
2 
35413
Коментарі
1