"Нехай продадуть свої маєтки і трохи з людьми діляться"

Олександр Пилипенко, 59 років.

Продає запчастини на авторинку Львова.

— У мене був фіксований податок — 100 гривень у місяць. Нормально працював, можна було утримувати родину. Показав патент податковій, і будьте здорові. А тепер цей податок скасовують. Буде гра в одні ворота. Патент — мінімум 600 гривень. Можливо, ще прийдеться вкрасти в сусіда, щоб заплатити державі. Якщо у мене буде касовий апарат, то податковий інспектор від мене не відійде. Буде нас грузити, брати страшенні хабарі.

Можна було би зробити відрахування в пенсійний фонд хай 100 гривень, хай би підняли фіксований податок до 200. Але ж не до 500. Як жити? Держава мені нічого не дала. Ми нічого й не просимо. Але не заважайте.

Любов Голованенко, 56 років.

Продає трикотаж на ринку міста Васильків Київської області.

— У мене пенсія 735 гривень. Чого це пенсіонери мають платити? Ми так не витягнемо. У мене тисяча гривень дохід. Як ви представляєте, коли 40 градусів морозу, що нам із касовими апаратами робити? А податкова буде кармани набивать. Зробіть нормальні податки. Дайте нам заробити на кусок хліба. Вони, сволочі, мільйони гребуть. Нехай продадуть свої маєтки і трохи починають з людьми ділитися. Якщо нас не почують, ми підемо на кардинальні міри. Будемо перекривати траси, залізниці. Як цю владу вибрали, так і перевиберемо.

Валерій Калита, 54 роки.

Торгує джинсами на Володимирському ринку Києва.

— У місяць платимо понад 3 тисячі гривень оренди за 8 квадратних метрів. Плюс електроенергія, патент. Плюс з мене хочуть у Пенсійний фонд. Ми на 1000 більше в місяць будемо платити. Де взяти ці гроші? Зараз криза, залиште нас у спокої. Хай підприємці платять раз у місяць однією платіжкою. Раз заплатив, і все. Не лізьте до нас. Я й так чесно плачу податки.

×