На столичній вул. Фрунзе розташований офіс підприємства "Фармація 2000", що займається торгівлею медикаментами. Кілька років тому його президентом був Павло Жебрівський, 45 років. Нині він народний депутат від блоку "Наша Україна — Народна самооборона". Але кабінет його далі знаходиться в офісі цієї фірми — на другому поверсі.

Нардеп сидить у кріслі, докурює сигарету. Пропонує каву. Каже, що вона в нього смачна.

— Секрет у тому, що не треба жаліти грошей на дорогу кавоварку, — усміхається політик.

На столі Жебрівського — ноутбук. Він переглядав у Інтернеті статтю про бійку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та київського міського голови Леоніда Черновецького. Поруч — шафа зі скляними дверцятами. Там пляшки горілки у вигляді булави, фігурки князя. Жебрівський запитує, про що говоритимемо.

Що сьогодні відбувається всередині "Нашої України"?

— З-поміж парламентських фракцій "Наша Україна" сьогодні — найдемократичніша. Вождійською партією вона не буде ніколи. А якщо стане, то це вже буде не "Наша Україна". Є різні точки зору. Ми внутрішні сварки виносимо назовні. Це проблема. Створюється враження, що "Наша Україна" ледь не розколюється. Сьогодні партія не монолітна. Бо є різна орієнтація на лідерів другого ешелону, — розповідає нардеп і надпиває каву. — У 2002–2004 роках у нас була мета: Ющенко — президент. Навколо цього об"єднувалися наші зусилля. Тоді, незважаючи на розмаїття думок, усі були консолідовані. Сьогодні маємо президента Ющенка. Поки що він не заявив, що збирається на другий термін. Думаю, після того, як він це скаже, "Наша Україна" знову згуртується. Об"єднують, як правило, вороги або спільна мета.

Єдиної партії на основі блоку НУ-НС вже не буде?

— Сьогодні ми перестали говорити про об"єднання в єдину партію. Навіть дискусій у блоці немає. Дехто каже, що вони не збираються об"єднуватися. Але якби заявили, що лідером партії буде Ющенко, то багато каменів спотикання було би прибрано. А так кожен починає приміряти напівгетьманську шапку на себе.

Жебрівському телефонують на мобільний, але він дзвінки збиває.

— Головне — слід визначитися з лідером, — продовжує. — Тоді "Наша Україна" буде розвиватися. Якщо Віктор Андрійович не заявить про це, у нас будуть проблеми. Якщо президент оголосить, що згоден стати лідером єдиної партії на базі дев"яти політсил, що входять у блок, —  гарантую, що за два-три місяці партію можна створити. Якщо ж він цього не зробить, то єдиної партії не буде.

Чи є хтось, хто міг би його замінити?

— При всьому моєму критичному ставленні до Віктора Андрійовича, поки що в нашому блоці немає людини його рівня.

У чому ви ставитеся до президента критично?

— У нього незрозумілі стосунки з командою. Є проблема, і ми не можемо її замовчувати: ті депутати, які добровільно склали з себе повноваження заради дострокових виборів, не потрапили до виборчого списку і нині навіть без роботи. Ці люди на узбіччі. І про них не згадують. Але вони зробили величезний вчинок, не думали про себе. Таке розкидання людьми є серйозною проблемою.

Частина "нашоукраїнців" говорить, що НУ-НС став філіалом БЮТу...

— Якби хтось хотів бути філіалом Тимошенко, то він давно був би там. Але проблема в тому, що кожен депутат хоче бути почутий. І коли його не чують тут, він дрейфуватиме туди, де його почують. Наприклад, Поживанова не чули — він пішов до БЮТу. Депутати з "Нашої України", які хотіли б бути у БЮТі, мали би достойне місце в їхньому списку. Ті, хто хотів піти, уже пішов. Переконаний, що на сьогодні немає жодного із 72 депутатів, який був би готовий піти в БЮТ. Але як довго триватиме така ситуація, мені важко сказати. Якщо ці люди не будуть почуті, то дехто з них, можливо, й піде.

Як сприймаєте розмови про те, що "Наша Україна" може зникнути з політичної карти і в нас буде двопартійність?

— Не думаю, що сьогодні можливо перейти до двопартійної системи. Хоча якщо вождики доведуть до розвалу "Нашу Україну", то тоді це може бути. Але вірю, що в головах наших партійців вистачить сірої речовини, і вони дадуть оцінку цим вождикам. Якщо ж таке станеться, то місце "Нашої України" займе інша національно-демократична сила.

Все недобре звалили на одного. Так нечесно

Ваш колега Петро Порошенко відійшов від політики чи ще повернеться?

— Ні, не відійшов. Петро шукає своє місце. Йому 42 роки, і в нього ще достатньо часу. Переконаний, що він повернеться. Можливо, Порошенко зробить новий політичний проект. Ще не відомо. Але він обов"язково буде або депутатом, або працюватиме на виконавчій роботі.

Жебрівський бере в руки ножиці й ріже шматочками недопалок цигарки.

— Якось я розмовляв із "регіоналами", — продовжує нардеп. — Вони говорили про Порошенка, що якби людина стільки зробила для Партії регіонів, то і її онуки були б у партійних списках. Він був конкурентом для вождиків. Усі робили помилки, але все недобре звалили на одного. Так нечесно.

Як він почувається поза політикою?

— Некомфортно. Хоче впливати на політичні процеси, бути в них. Хоча, власне, він там є. Наскільки я знаю, Порошенко спілкується з Ющенком, Балогою, Тимошенко і Яценюком. На сьогодні він політик, який не є депутатом.

Ще кілька місяців тому Анатолій Гриценко був людиною президента, а нині він його критикує...

— Зараз у нього переважає образа на Віктора Ющенка. Треба на це зважати. Я розмовляв із Гриценком. Він каже, що якби президент із ним зустрівся і все пояснив, то в нього не було б образ і все було б нормально.

Ющенко призначив Юрія Єханурова координатором міністрів-"нашоукраїнців". Нині він неофіційний другий прем"єр-міністр?

— Це правильний крок. Бо міністри-"нашоукраїнці" насамперед мають звітувати перед "Нашою Україною". Має бути координація їхніх дій. Турчинов сьогодні координує представників від БЮТу. То хтось же має робити таку роботу від НУ-НС.

Чи голосуватимете за закон про імперативний мандат для депутатів Верховної Ради?

— Ні. Коли я підписував коаліційну угоду між НУ-НС і БЮТом, то сказав, що за таку редакцію закону про імперативний мандат не голосуватиму. Навіть якщо буде прийняте обов"язкове рішення фракції з обов"язковим голосуванням. Вважаю, якщо лідери політичних сил підібрали не таких як треба депутатів, то це претензії до них.

Що вам подобається в перших ініціативах уряду?

— Те, що прийнято бюджет. Хоча багато хто ним незадоволений, але він є. Уряд підійшов толерантно, консультувався з фракціями. Також позитивно оцінюю повернення заощаджень. Маємо якнайшвидше ліквідувати цю заборгованість. Але дещо поспішили з початком — ніхто ж не заважав через місяць почати видавати гроші. Треба було все організувати. Але бажання керівництва Ощадбанку залишитися на посаді змусило відрапортувати перед урядом, що в них усе готово.

Юлія Тимошенко допрацює прем"єром до президентських виборів? Чи їй буде вигідно зробити кілька хороших справ, перейти в опозицію і звідти стартувати на президентство?

— Якщо економіка розвиватиметься, то їй невигідно йти в опозицію. А якщо інфляція буде мучити український бюджет, то перехід в опозицію — реальний крок для людини, яка мріє стати президентом.

Але ж перед голосуванням у Верховній Раді за її прем"єрство Тимошенко обіцяла вашій фракції, що підтримає 2010 року Ющенка?

— Таке було, — киває головою Жебрівський. — Тоді всі сміялися, коли це почули. Тимошенко все одно балотуватиметься. Їй потрібно віддати належне. Коли Юлія Володимирівна працює на виборчій кампанії, то з прицілом на наступну кампанію. Коли 2004-го вона агітувала за Віктора Ющенка, то я говорив, що вона веде власну кампанію. Мабуть, так політики і повинні поводитися. Вона є реальний кандидат на виборах 2010 року. Це аксіома. Єдине, що може її зупинити — якщо рейтинг президента суттєво підвищуватиметься. Тоді для неї краще мати синицю в руках, аніж журавля в небі.

1962, 21 березня — Павло Жебрівський народився в селі Немиринці Ружинського району на Житомирщині
1983 — міліціонер патрульно-постової служби
1989 — закінчив юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка
1994 — гендиректор приватного підприємства "Ян"
2001 — президент ЗАТ "Фармація 2000"
2002, 2006, 2007 — обирається народним депутатом від "Нашої України"
2005 — голова Житомирської облдержадміністрації
Одружений. Має сина і доньку

×