— Ми з побратимами переконані — ця неоголошена війна триває, бо при владі колаборанти (особа, яка усвідомлено співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній країні. — ГПУ). Вони роблять усе, щоб далі тривала така напіввійна, щоб туди скидати всі протестні настрої. А в цей час розвивають шалену корупцію, що вже напевно перевершила часи Партії регіонів, — каже 32-річний ­Антон Бондаренко з позивним "Меч".

Говоримо 28 жовтня в наметовому містечку під Верховною Радою. Тут у парку посеред табору з десяток людей розпалили вогнище і смажать м'ясо. Ще майже сотня учасників акції — в наметах чи ходять табором. Стоять тут із 17 жовтня. Вимагають від парламенту ухвалити закон про вибори без мажоритарних округів, скасувати депутатську недоторканність і створити Антикорупційний суд.

Антон Бондаренко — киянин. На початку війни був у "Айдарі", згодом із батальйоном Організації українських націоналістів воював у Пісках на Донеччині. За фахом — історик. Після повернення з фронту захистив кандидатську дисертацію.

— Я тут із першого дня. Допомагав координувати акцію, щоб усе було максимально безпечно, — каже Антон. — Іноді залишаюся й на ніч.

Що для вас стало найбільшим розчаруванням після Майдану?

— Весною 2014 року пішов добровольцем на Донбас. Тоді був переконаний — Україна оновилася, ніколи не буде старої системи. Що позбулися корупції. Що більше не доведеться ставати проти якогось чиновника наметовим містечком. Будуть механізми, що дозволятимуть знімати з посад і забирати мандати. А зараз усі реформи проводять як ширму. Зміни близькі до нуля.

Скільки часу готові тут бути?

— Доки влада виконає всі наші вимоги. Порошенко не реагує на нас. Якби він був президентом всього суспільства, прийшов би сюди і послухав громадян. Замість спілкування з нами ховається за шеренгами з поліції і Нацгвардії.

Ми відпустили ситуацію 2014-го — й олігархія взяла під свій контроль управління державою. Антикорупційний суд, зняття недоторканності, закон про вибори без мажоритарки — це елементи нової системи.

Які настрої зараз переважають у суспільстві?

— В активної частини людей — настрій рішучий. Але суспільство ще на стадії споглядання, розхитування. Люди знекровлені подіями революції 2013–2014 років, волонтерством. Народ виснажився фінансово й морально. Багато хто боїться помилитися знову. Але щодня стає більше прихильників руху за нову систему.

Чого чекали від Порошенка, коли став президентом?

— Якби хтось у грудні 2013 року сказав, що переможе революція і після цього оберуть Порошенка — я б розсміявся. Він був міністром в уряді Миколи Азарова. Як він міг стати президентом?

Але я не міг уявити, що Порошенко буде настільки цинічний. Якби продав активи, його майданівці захищали б живим щитом. Бо тоді все суспільство відчувало — пройшла межа неповернення. Всі мали забути, ким були до цього. Кожен мав себе проявити. І як себе проявив Порошенко? Влаштовує офшори під час Іловайського котла? Встановлює скрізь "Рошени"? Де його амбіції?

Що для вас стало останньою краплею перед приходом сюди?

— Моє викрадення силовиками. Я планував допомогти з організацією на 17 жовтня. Щоб усе було мирно і не повторилася історія 31 серпня 2015-го (тоді під час протесту біля Верховної Ради вибухнула граната. Постраждало 157 осіб, троє нац­гвардійців загинули. — ГПУ). Не можна було допустити провокацій. А напередодні мене затримали, ніби я терорист. Агент СБУ представився бійцем Добровольчого українського корпусу, запросив на розмову. Їхньою машиною поїхали на зустріч. І тут — затримання. Нас поклали на землю й почали звинувачувати, що в тій машині була зброя чи її муляжі. Ніч тримали в камері. На ранок без пояснень видали повістки, що ми свідки у справі про повалення державного ладу. Нас відпустили, але почалася інформаційна хвиля про затриманих терористів. Оголосили, що ми планували замах на Порошенка. Створили картинку, щоб налякати громадян.

×