— Мінські угоди виявилися "солом'яним бичком" для Путіна. Він зрозумів, що виграти цю війну не зможе, але й вийти з конфлікту — теж, — каже політолог 43-річний Андрій Плахонін. — Бо взяв зобов'язання перед світом. Навіть якби відмовився від бойовиків, це не вирішило би проблему Донбасу. Там забагато зброї, найманців. Штурмувати їх нам не дозволить Захід, бо це призведе до величезних жертв. Якби ми зараз визволили Донбас, він би став нашою проблемою. А так залишається відром із цементом на ногах Путіна.
Мінську угоду уклали після переговорів між лідерами Німеччини, Франції, Росії та України 11–12 лютого. Тоді тривали бої за Дебальцеве.
Заходи з виконання угоди налічують 13 пунктів. Головні: припинення вогню, відвід важкого озброєння, обмін полоненими "всіх на всіх", відновлення Україною контролю над кордоном, вивід іноземних формувань з території України. Також — місцеві вибори на Донбасі за українськими законами.
Підписання Мінської угоди викликало багато критики. Мовляв, це легалізує бойовиків на захоплених територіях. Жодна умова за рік не виконана. Проте інтенсивність боїв і кількість жертв значно зменшилися.
— Альтернативи Мінську немає, — каже Плахонін. — Доки Путін шукає інші війни, які принесуть йому перемоги, маємо користатися Мінськими угодами. Є чутки, що зараз він хоче вторгнутися в Афганістан. А ми стоїмо й дивимося, як Росія тоне під вагою Криму й Донбасу. Санкції відчуваються все більше. Західні партнери заявили, що Росія не виконала домовленостей. У Мінську обговорюють можливість місцевих виборів на Донбасі. Спільних рішень поки що не знайшли. Найближчі роки це неможливо. Захоплюючи села в "сірій зоні", бойовики хочуть спровокувати нас на зрив угод.
Ми навчилися не піддаватися на провокації, бо розуміємо, що на нас можуть піти регулярні російські війська. Хоча, порівняно з початком війни, і українська армія є значною силою.
3 
35413
Коментарі
2