О 10.00 у вівторок перед столичним Апеляційним судом нардеп-"нунсівець" Юрій Гримчак встановлює чорні металеві бочки. Кладе на них дроти і рукавички. На бочках наклеєні папірці з написом: "Власність народного депутата Гримчака". У суді за годину мають розглядати скаргу колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, щоб йому замінили утримання в СІЗО на підписку про невиїзд.

— Навіщо вам бочки на зустрічі з виборцями? — підходить до Гримчака міліціонер. — Це порушення громадського порядку.

Барабанити не дозволяють.

За Гримчаком спостерігають близько тисячі людей. Махають прапорами "Народної самооборони", кричать: "Стоп політичним репресіям", "Свободу Луценку!".

— Скинулися по 100 гривень на автобус та приїхали, — говорить російською 59-річна Катерина Уманець із Кривого Рогу. — Юлю будуть брати, ми також будемо тут. Не можна віддавати їх цій владі. Головне протриматися до квітня. Тоді люди зметуть Януковича. Бо у лютому та березні отримають платіжки за комунальні послуги з черговим збільшенням тарифів.

До воріт суду під'їжджає чорний "мерседес". З нього виходить екс-прем'єр Юлія Тимошенко, 50 років. У туфлях на високих підборах йде по льоду, під лікоть її підтримує один охоронець, другий іде поруч.

Проходить до зали на п'ятому поверсі, сідає поруч із дружиною затриманого та його старшим сином. За ними на дерев'яних лавках розсідаються нардепи-"нунсівці" Олесь Доній, Тарас Стецків, "бютівці" Віктор Уколов, Андрій Павловський, Віталій Корж, Сергій Подгорний.

Юрія Луценка у залі немає, його не привезли із Лук'янівського СІЗО.

— Не було заяви від нього, — говорить головуючий суддя Олександр Бець. — 4 січня надійшло клопотання від адвоката про присутність Луценка.

— Підстав для доставки Луценка до суду немає. Тут є його уповноважений представник, — каже Сергій Войтенко, слідчий з особливо важливих справ Генпрокуратури.

— Вони в очі бояться йому дивитися, — вигукує із зали Тимошенко.

Судді радяться та вирішують задовольнити клопотання адвоката. Оголошують перерву у засіданні на добу.

Тимошенко підходить до слідчого:

— Добре, сьогодні Юрій сидить у клітці, а завтра так само сядете ви. Влада ж тримається не на цих бандитах, а на таких, як ви.

Той мовчить, дивиться їй в очі. Руки тримає по швах.

У середу біля Апеляційного суду знову збираються прихильники екс-міністра. Приїздить і Тимошенко. Привозять 46-річного Юрія Луценка. З ним 10 конвоїрів.

Луценко видивляється дружину. Вона пробирається крізь конвой. Плаче. Вони цілуються через ґрати. Він її заспокоює. В Луценка відросло волосся. Виглядає бадьорим. Коли камери виходять, він каже:

— Мені пропонували політичний притулок, але не з моїми грошима та обличчям ховатися за кордоном. І так я підставляю своїх людей, які сидять в СІЗО: Макаренко, Діденко. Вони заручники того, що Фірташ два роки не міг отримати газ, — каже.

Адвокат заявив про клопотання, щоб випустити Луценка на руки депутатів. Прокурор каже, що цього не варто робити.

— Якщо Луценко буде на підписці — це не дозволить впливати на його поведінку, — говорить.

Суд йде в нарадчу кімнату.

— Мене звинувачують у тому, що я не прийшов на допит, і за це мене посадили, — каже колишній міністр. — Хоч це і безпідставно. Я ніколи не мав намірів тікати. На сімейній раді ми прийняли рішення не ховатися навіть в тих умовах, коли на суд сподіватися марно. Який сьогодні вирок не був би, у камері смертників чи де ще, я завжди залишатимуся Луценком. Мій арешт пов'язаний із тим, що кримінал добрався до влади і хоче залякати суспільство. Можна проводити засідання Кабміну за кількістю членів уряду, які зараз за ґратами. Льовочкін мстить за те, що хтось має право голосу.

Судовий розпорядник забороняє телекамерам знімати суддів, а прокурора дозволяє знімати з одного ракурсу.

×