Голова столичної організації партії "Реформи і порядок" Володимир Бондаренко, 55 років, на дострокових виборах пройшов до парламенту за списками БЮТ. До цього працював депутатом у Київраді.
Офіс Бондаренка розташований в одному будинку із прокуратурою Святошинського району столиці. Кабінет невеликий. На стіні портрет президента Віктора Ющенка. Нардеп щойно приїхав із засідання Верховної Ради.
— Я під час розмови хльобатиму чай, — каже він і відпиває.
Торік ви були в команді Віталія Кличка, а нині — в БЮТі. Цей блок висунув на посаду мера Києва Олександра Турчинова (позачергові вибори міського голови столиці та депутатів міськради відбудуться 25 травня 2008 року. — "ГПУ). Чи готові ви агітувати проти Кличка?
— Це ще питання, хто в чиїй команді був. Коли я очолював Святошинський район Києва, Кличко тільки починав робити спортивні успіхи. Це — молодий, динамічний чоловік зі своїми перевагами й недоліками. Зокрема, він не знає господарства, але колись навчиться. Однак біля нього завжди крутилося багато "цікавих" людей...
Але ж ви казали, що Кличко був би гарним мером.
— Він був би хорошим мером при хорошій команді. А Віталій почав підтягувати до себе неформатних для нас людей. Зокрема Дмитра Андрієвського, якого я знаю як людину, здатну на аморальні вчинки. Наприклад, ми були з ним в одній команді на виборах 2004 року. Я керував міським штабом блоку Віктора Ющенка, а він — Солом"янським районним штабом, який показав найгірший результат у столиці. "Відтирав" там стару команду й підтягував своїх людей. Тепер Андрієвський вже й у команді Кличка почав домінувати.
Хто формував списки Блоку Віталія Кличка?
— На 200 відсотків упевнений, що Андрієвський. Я спитав у Кличка про його оточення. Він почав розповідати, що це — професіонали. Пригадую, як у Київраді голосували за створення в Гідропарку одного підприємства — для дерибану землі. Тоді я поцікавився в Андрієвського, навіщо він голосує за це. Він пояснив, що є два методи роботи: боротьба і "поучаствовать". Й вирішив "поучаствовать". А я боровся. От із таких людей почала формуватися команда Кличка.
Такі люди — лише в його команді?
— Ні. Ще мені не подобається команда колишнього мера Олександра Омельченка. Вона складається з Ігоря Лисова, фірма якого, "Ліка", забудувала депо на вулиці Горького. Інший член його команди Володимир Присяжнюк захопив шість гектарів землі в Музеї архітектури та народного побуту. Син Омельченка теж цікаво поводився в Києві. Його дружина була однією з чотирьох засновників фірми, яка майже за безцінок забрала Сінний ринок і потім перепродала його казахам. Утім, в БЮТі я знаю кількох людей, якими також незадоволений.
Ким саме?
— Не хочу називати їхніх прізвищ. Люди, коли було важко, похитнулися. Юлія Володимирівна задекларувала, що всі депутати, які від нас не пішли, залишаться у списку першими.
У списку БЮТу на 19-му місці значиться Денис Москаль — директор товариства "Каштанове місто", яке причетне до скандальних забудов у Києві...
— Раніше я його не знав. У мене було звернення з Голосіївського району, де ця фірма щось будувала. Із цим я зараз розбираюся.
Ще у списку є Олег Куровський — син нардепа-"бютівця", керівника компанії "Житлобуд" Івана Куровського. Вона пов"язана із забудовою біля Жовтневої лікарні.
— Куровський придбав цю ділянку на вторинному ринку. Хтось отримав її даром, а Іван купив. Він нічого там не будує і на засіданні фракції оголосив, що йде з того місця.
Тобто він вклав гроші в ту землю й не продаватиме її?
— Та хто її купить? Куровський цю ділянку розрівняє, посадить там дерева й піде. Я не знаю, скільки вона коштує. Та знаю випадок, коли в Києві сотку за вісім мільйонів доларів купували.
Бондаренко детально й довго розповідає про схеми, за якими крали землі в часи попереднього й нинішнього мерів Києва. Називає вулиці, будинки, десятки людей — на прізвище, ім"я та по батькові.
Чому всі звинувачують столичного міського голову Леоніда Черновецького в земельній корупції, але досі не притягли його до кримінальної відповідальності?
— Тому що Генеральна прокуратура отримала 52 ділянки в Києві на перепродаж. Сьогодні цей орган є центром корупції в державі, яка гасить усі кримінальні справи.
Перед Ющенком і Брюховецьким — пляшка коньяку 111-річної витримки
Бондаренко стукає кулаком у стіну. Із сусідньої кімнати приходить секретарка. Він просить принести його запити до Генпрокуратури щодо розкрадання столичної землі.
А у вас є земля в Києві?
— У 1990-х роках я був керівником Святошинського району. Міг узяти землю, але не захотів. Хоча є три гектари за Києвом, до яких я маю відношення.
Із портфеля дістає великі фотографії. На них — дерев"яна православна церква і трапезна, старовинні полтавська та гуцульська хати. Бондаренко каже, що цю землю орендує церковна громада. Але він усім опікується й дає гроші. У тамтешній церкві прислуговує його онук Дмитро. Нардеп розповідає, що на тому місці 2004 року в його машину кинули пляшки з бензином. Авто згоріло.
Ви критикуєте Віктора Ющенка, але його портрет висить на стіні вашого кабінету...
— Це наш президент і треба поважати атрибути держави, — тихше і спокійніше, ніж дотепер, відповідає Бондаренко. — Я бачив Віктора Андрійовича в різних ситуаціях. Зокрема і в тих, які можна записати в історію.
Розповідає, як під час виборчої кампанії 2004 року він приїхав у штаб Ющенка на Подолі. Там за столом сиділи нинішній президент із дружиною та тодішній ректор Києво-Могилянської академії В"ячеслав Брюховецький. Перед ними на столі — пляшка коньяку 111-річної витримки, надіслана президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі. Налили Бондаренкові.
— Це був божественний коньяк. Я відпиваю і в цей момент заходить Іван Плющ. А Віктор Андрійович саме каже, що треба було б вийти до людей на Майдан — але невідомо, яка там ситуація.
Бондаренко згадує, що на ці слова Плющ радісно виматюкався — мовляв, там сила-силенна людей. Одразу вибачився перед Катериною Ющенко.
— Востаннє говорив із президентом, коли на посаді прем"єра Тимошенко міняли на Єханурова. Юрій Іванович особисто запросив мене до себе в кабінет і попросив за нього проголосувати, — продовжує Бондаренко. — Ми з ним працювали разом у 1990-х заступниками міського голови Києва. Але я сказав Єханурову, що за нього не проголосую.
Cхожий випадок у мене був і з Володимиром Литвином. Він теж давній мій знайомий — 3,5 року жили в одній кімнаті в гуртожитку. Він був на курс молодшим.
Яким тоді був Литвин?
— Оригінальним. На п"ятому курсі ми приїжджали з будівельних загонів і купували техніку, джинси... А Литвин придбав норкову шубу до п"ят, хоча й не мав хорошого взуття чи костюма. Хотів сподобатися Тетяні — доньці Костянтина Панікарського, тодішнього першого секретаря Ленінського райкому партії в Києві. Із нею згодом і одружився. І от одного вечора у 2002 році Володя мені дзвонить і питає, чи проголосую я за нього як за спікера. Я відмовив, бо був у команді Ющенка. Литвин тоді переміг із перевагою в один голос.
Нині ви вже не в команді Віктора Ющенка...
— Я залишився таким, яким був. А Ющенко змінився радикально. Хіба це той чоловік, який стояв на Майдані? Таке враження, що його поміняли.
Кажуть, що БЮТ веде таємні переговори з Партією регіонів про зміну Конституції...
— Все почалося з того, що представник НУ-НС Іван Плющ виступав за широку коаліцію. Потім люди з найближчого оточення Віктора Балоги почали дестабілізувати свій блок, — Бондаренко довго говорить про те, як президент заважає Тимошенко працювати. Але каже, що про переговори БЮТу з "Регіонами" не знає. — Юля заявила, що таких переговорів немає й бути не може.
До кімнати зазирає секретарка. Нагадує, що вже сьома вечора і в сусідній кімнаті зібралися люди на нараду щодо підготовки дострокових виборів столичного мера та Київради. Бондаренко виходить і каже, що о 22.00 також має нараду.
1952, 4 грудня — Володимир Бондаренко народився в с. Охіньки Прилуцького району Чернігівщини
1977 — закінчив історичний факультет Національного університету ім. Т. Шевченка
1986 — заступник голови виконкому Ленінградської районної ради Києва
1992 — заступник голови столичної міськдержадміністрації
1994, 1998, 2002, 2007 — обраний народним депутатом України
1996 — заступник міністра юстиції
2006 — депутат Київської міської ради
Одружений, має двох доньок і п"ятьох онуків
Коментарі