Учора о 6.20 ранку лідер "Народної самооборони" Юрій Луценко, 42 роки, зателефонував до своїх помічників і повідомив про обшук. Сказати більше не встиг.
Близько 7.00 до квартири екс-міністра приїжджає народний депутат із "Нашої України" Давид Жванія, 39 років. Відмикає двері ключем. Там — троє працівників прокуратури і поняті, а також дружина Луценка Ірина та сини — 7-річний Віталік та 17-річний Сашко.
Після цього до будинку на вулицю Старонаводницьку на Печерську починають з"їжджатися журналісти. Багатоповерхівка збудована з червоної цегли, у формі хвилі. Тут живуть багато народних депутатів і просто дуже багатих людей. На третьому поверсі — три квартири. Над центральними дверима прибито підкову. Дверна ручка зламана.
— Це так працівники Генпрокуратури стукали, — жартує Жванія.
Невдовзі у вузький коридорчик перед квартирою Луценка набивається за півсотню журналістів. Усередину не пускають. Виходить Жванія. Розповідає, що прокурор Медведєв не дає адвокатам Луценка рішення суду про обшук. Жванія пояснює, що рішення суду не дають, аби Луценко не встиг його оскаржити. За його словами, слідчий прокуратури пояснив, що шукає офісні меблі, які Луценко нібито отримав як хабар за видачу пістолета бізнесменові Ковальову. Також у квартирі шукають п"ять системних блоків від комп"ютера та ізраїльський паспорт екс-міністра внутрішніх справ.
Журналісту "ГПУ" ненадовго вдається потрапити всередину квартири. У широкий коридор, збудований півколом, виходять п"ять дверей. З крайньої лівої на стільці виїжджає молодший син Луценка. Відразу ховається назад. У вітальні за столом сидить лідер "Народної самооборони" в синьому спортивному костюмі "Адідас". Поруч білявка, теж в спортивному — його дружина. Біля столу стоять з одного боку — депутати-"нашоукраїнці", з іншого — працівники прокуратури.
— У Верховній Раді статус нардепа працює, а тут не працює, — голосно каже слідчий.
Обшук триває понад сім годин. Слідчі знаходять усі документи Луценка включно з його старими партквитками, паперами на квартиру, закордонним паспортом і медичною карткою. Усе це кладуть на стіл, разом з грішми, що були в квартирі: 5 тис. євро, тисяча доларів та дві пачки купюр номіналом п"ятдесят гривень. Ще витягують іменний пістолет екс-міністра. Гроші залишають. Документи і пістолет вилучають.
Давид Жванія відмикає двері ключем
Луценкові віддають повістку — з"явитися до Генпрокуратури за дві години. Одразу ж вручають ще три — на наступні дні.
Журналістів пускають у квартиру. В коридорі вони чекають виходу Луценка. Раптом хтось кричить: "Не випускайте їх!"
Це слідчі прокуратури, схиливши голови, намагаються вийти непоміченими. Але їм перекривають шлях журналісти. Ті не хочуть представлятися і намагаються силою протиснутися до виходу. Жванія, за спинами журналістів, тихо зачиняє двері на ключ і йде в одну з кімнат.
— Следственные действия закончены. Комментовать факты не буду, — нарешті говорить слідчий Генпрокуратури Медведєв.
Він стоїть спиною до камер. Його просять повернутися. Мовляв, негарно так себе поводити.
— В другом месте будет красиво, — цідить крізь зуби слідчий.
Потім кричить, що зараз викличе наряд міліції і йде за Жванією. Решта працівників прокуратури чекають біля дверей. На запитання не відповідають. За хвилину Медведєв з"являється з ключами. Відмикає, і вони виходять у коридор.
— Теперь закрываем их? — запитує в слідчого його товариш.
Той каже, що нема потреби. Вони сідають у дві машини — "мазду" та "деу".
У коридор виходить Юрій Луценко. Усе ще в спортивному одязі. Каже, що має офіційну відповідь із посольства Ізраїлю про те, що не є громадянином цієї країни. Додає, що закиди про офісні меблі та системні блоки — теж неправда:
— Пан Ковальов уже написав заяву, що дав ті свідчення під тиском.
Говорить, що нічого в країні не змінилося. Досі в квартирах лідерів опозиції проводять обшуки, намагаються звинуватити їх у тероризмі.
— Вони мають завдання, щоб я припинив свою діяльність по областях, — зазначає Луценко.
За словами лідера "Народної самооборони", йому вже підготували повістки на допити на кілька місяців уперед, аби він не зміг виїжджати з Києва.
— Я розумію, що вони можуть мене закрити. Це пов"язано з панічним страхом зустрітися з вільними громадянами на акціях протесту.
Тимошенко й Колесников сиділи в Лук"янівському СIЗО
Задіяння владою силових структур проти політичних опонентів було й залишається типовою практикою для України. Добре відпрацювали її ще за часів Кучми.
У листопаді 2000 року Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти Юлії Тимошенко — нібито через дачу хабарів від корпорації Єдині енергетичні системи України російському міноборони. Згодом, у лютому 2001-го, Тимошенко заарештували — вже за обвинуваченням у контрабанді російського газу, ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, дачі хабара колишньому прем"єрові Павлу Лазаренку. В Лук"янівському слідчому ізоляторі майбутня прем"єрка пробула понад місяць.
Після помаранчевої революції правоохоронні органи взялися за представників колишньої влади. У квітні 2005 року голова Донецької облради Борис Колесников кілька днів провів у тому-таки Лук"янівському СІЗО. Туди його доправили після рішення Печерського райсуду столиці. МВС підозрювала Колесникова в здирництві.
17 серпня того ж року затримали екс-губернатора Харківської області, нині покійного Євгена Кушнарьова. Його запросили до Генпрокуратури як свідка для ознайомлення з матеріалами так званої "справи про сепаратизм" — тобто про з"їзд у Сіверськодонецьку. Однак Кушнарьову висунули обвинувачення в перевищенні службових повноважень. А точніше — в нецільовому використанні бюджетних коштів на будівництво станцій харківського метро.
Ольга СМАЛЮХІВСЬКА
7 
35413
Коментарі
1