У день народження Тараса Шевченка, минулої п"ятниці, президент Віктор Ющенко, 53 роки, поклав до пам"ятника поетові у Києві кошик жовтих і блакитних квітів. Разом із главою держави приїхала лідерка БЮТу Юлія Тимошенко. Також були київський мер Леонід Черновецький і секретар Ради національної безпеки і оборони Віталій Гайдук.

За спиною президента охоронець несе на руках його молодшого сина Тараса. Той одягнений у жовтий шалик і блакитну шапку. До пам"ятника Ющенко підходить із Тимошенко. Кланяються поетові й мовчки спускаються сходами вниз.

— Сьогодні найкращий момент, коли доречно говорити про національну єдність та ідею, — починає промову президент. Поправляє білий шарф, під яким видно помаранчеву краватку. — Наша національна ідея — Україна європейська. Дуже хотілося б, щоб це зробило нинішнє покоління політиків. В Україні вистачить місця усім. Але його нема для тих, хто розпалює непорозуміння і міжнаціональну ворожнечу, хто хоче бачити Україну залежною.

Від Кабінету Міністрів главу держави супроводжує лише віце-прем"єр Дмитро Табачник. Прем"єр-міністр Віктор Янукович разом із головою Верховної Ради Олександром Морозом поклав квіти за дві з половиною години до президента — близько восьмої ранку.

Після промови Ющенко прямує до Черновецького і Табачника. Бере сина на руки. До них підходить Тимошенко. Ведучий запрошує всіх бажаючих покласти квіти. До Ющенка намагається підійти бабуся з червоними гвоздиками в руках. Дорогу їй перегороджує охоронець і під руку відводить убік. Бабуся відходить, втираючи сльози.

Тим часом до президента вишиковується черга політиків. Але поговорити з ним нікому не вдається. Вони з Тимошенко у супроводі охорони виходять з парку і сідають в авто.

За мить біля пам"ятника з"являється колона УНА-УНСО з прапорами і квітами. Тим часом дорогу їм переходять активісти Прогресивно-соціалістичної партії на чолі з Наталею Вітренко, 55 років. На сходах їх перестріває офіцер міліції.

— Наталья Михайловна, не идите туда, — вмовляє він Вітренко.

Та дивиться на нього незворушно:

— Это поэт нашего народа, и мы хотим возложить цветы к его памятнику.

Если мне дадут по башке — отвечать будете вы!

Міліціонер хитає головою:

— Да я не против, чтоб вы возложили цветы. Я против, чтоб вам дали по башке!

Вітренко здивовано дивиться на свого заступника, 53-річного Володимира Марченка, який тримає корзину з червоними і жовтими тюльпанами. Знову повертається до правоохоронця:

— Если мне дадут по башке — отвечать будете вы!

Лідерка ПСПУ махає рукою до двох десятків людей, які стоять за нею з прапорами. Ті рушають назустріч УНСОвцям, які, взявши одне одного під руки, створили живий ланцюг.

Офіцер міліції розводить руками:

— Ну о чем я говорю... — піднімає рацію. — Ребята, запускайте омоновцев, сейчас начнется.

Між представниками ПСПУ та УНА-УНСО починається штовханина.

— Наташа, отойди отсюда! Отойди! — Марченко відпихає Вітренко рукою.

Між ними намагаються проштовхнутися бійці міліцейського спецзагону в бронежилетах.

— Чемодан, вокзал, Москва! — кричать УНСОвці вітренківцям.

Ті щось вигукують у відповідь.

Поступово правоохоронці розводять обидві колони у різні боки. Хвилин за двадцять починає виступати представник партії Левка Лук"яненка.

— Я вам поясню, чому ми провалили 1991 рік і помаранчеву революцію, — каже він. — Ми не виконали заповіту Тараса. А Кобзар писав: "І вражою, злою кров"ю волю окропіте".

Люди аплодують. Наталія Вітренко, Володимир Марченко та кілька їхніх прихильників без прапорів підходять ближче до пам"ятника. Ряд правоохоронців одразу відділяє їх від УНСОвців. Раптом з гурту останніх у Вітренко летять пакет кефіру та яйце. Вона відвертається. Кефіром обливає жіночку в синьому пальто, яка стоїть перед Вітренко.

Троє жінок беруть квіти і поза спинами правоохоронців прямують до пам"ятника. Там виступає хор "Гомін". Вітренківці кладуть квіти біля постаменту і повертаються до своєї лідерки. Та їх хвалить.

— Вот вы и лоханулись, — кричить помічниця Вітренко мітингувальникам. — А мы идем домой.

×