Чоловік знепритомнів у черзі за гречкою

Ветеран Другої світової війни їсть солдатську кашу та п’є горілку на території Музею Великої Вітчизняної війни у Києві 9 травня — Автор: фото: Андрій Шматов

Зранку 9 Травня президент 60-річний Віктор Янукович іде столичним Хрещатиком разом із сотнею ветеранів. Із навколишніх будівель у біноклі спостерігають снайпери. Тут зібралося кілька тисяч людей.

Дивляться на урочисту ходу. Попереду колони військових на БТРі везуть прапор перемоги. За БТРом солдати несуть синьо-жовтий прапор. Їдуть "катюші", танк Т-34. За годину президент їде. Люди роздивляються військову техніку.

Біля виходу станції метро Арсенальна проводить мітинг Загальновоїнська спілка. На сцену виходить екс-нардеп від Партії регіонів 48-річний Олег Калашніков. Через бійку з журналістами він не потрапив до списку на минулих парламентських виборах.

Калашніков формує колонну з близько 300 людей, щоб пройти до Музею Великої Вітчизняної війни на солдатську кашу. Міліція перекриває рух. 2 км йдуть півтори години.

У Музей ще зранку привезли дві польові кухні з 360 л застиглої гречки з тушонкою. Виставили столи, кілька секцій дерев'яного паркану. Перед ними збирається натовп. Але кашу не роздають — чекають Калашнікова.

— Кашу! Дайте кашу! — стукає пляшкою з водою по паркану 6-річна Марійка Скляренко.

— 3 години чекаємо. Я пообіцяла дитині солдатської їжі, — пояснює мати.

Коли починають роздавати, люди напирають. Столи хитаються.

Кілька чоловіків із медалями випрошують подвійну порцію. За горілкою стають у чергу двічі. Але вдруге їм не наливають, бо закінчується і каша, і горілка.

У натовпі непритомніє 83-річний ветеран. Люди відносять його в затінок під ялинку. Кличуть чергових лікарів. Доки міряють тиск, той приходить до тями.

— Нічого страшного, на сонці перегрівся, — кажуть лікарі його дружині. — Можемо "швидку" викликати. Але вона півтори години їхатиме. Самі відвезти не можемо, бо якщо поїдемо, а тут комусь іншому стане погано.

Чоловік лежить на газоні закривши очі. Організатори їдять свої порції гречки в наметах. Відмовляються підвезти ветерана хоча б до метро. Мовляв, у їхні вантажівки не можна саджати сторонніх. Чоловік лежить півгодини на землі, підводиться. Поволі йде з дружиною у хол Музею. Сидять на дивані 3 год. Маршруткою та метро їдуть додому.