— Цей парад мене приємно вразив. Була досконала, чітко вивірена організація, — ділиться враженнями від святкування Дня Незалежності директор Інституту літератури і радник президента Микола Жулинський, 68 років. — Дехто хотів витлумачити це, що у зв"язку із грузинсько-осетинським конфліктом ми демонструємо силу. Але парад не носив такий характер. Люди мають знати, що є держава, в неї є Збройні сили, які гарантують безпеку громадян. Показали виучку наших військових, техніку. Мені це сподобалося.
Війська показували лише для українців?
— Безперечно. Ви зрозумійте психологічний момент. Люди побачили беззахисність Грузії, коли вона намагалася утвердити свою територіальну цілісність. Країна зазнала окупації. Треба дати людям віру й упевненість, що Україна може захистити себе у разі будь-якого непередбаченого конфлікту й зазіхання на нашу територію. Для суспільних настроїв це важливо. Думаю, що це була головна мета цього військового параду.
Але більшість техніки вироблена ще за радянських часів.
— Так. Але диктор постійно називав заводи, де вона модернізується. Це цілком нормальні процеси. Більшість техніки, яка була на параді, вже вдосконалюється на наших військових ремонтних заводах. Якщо наша техніка відповідає стандартам унаслідок модернізації, чому від неї відмовлятися? Ми й так багато втратили. Уже працюємо над новими різновидами техніки, багато є на озброєнні.
Чому ж такої не було на параді?
— Трохи було. Це озброєння на бронетранспортерах, танках, і літаки модернізовані. МІГи й Су вдосконалені і пристосовані до ведення нічного бою.
Чи може Україна протистояти з таким озброєнням сусідам?
— На нашу територію якихось реальних зазіхань із боку будь-яких сусідів немає. І не думаю, що вони можуть бути.
Ми всі пишалися. Дивилися на шеренги солдат і матросів
То навіщо тоді Україні вступати до НАТО?
— Щоби бути частиною колективної безпеки. Розраховувати на власні сили в нинішніх умовах — надзвичайно велика розкіш, якої ми не зможемо дозволити найближчим часом.
Такі військові паради треба проводити постійно?
— Не думаю. Однак через два-три роки можна це повторити. Зважте на те, що військові — це люди, які віддають себе цій справі. Їм хочеться побути на виду. Показати виучку, техніку. Це ж не так, як за Радянського Союзу. Вивеземо на Красну площу стратегічні балістичні ракети і нехай світ тремтить. Тут повинна стояти інша мета. Просто показати, що у нас є Збройні сили, що ми у своїй державі маємо захист і принаймні можемо гарантувати нашу безпеку й територіальну цілісність.
Чим паради за радянських часів відрізнялися від нинішнього?
— Радянський Союз демонстрував, що є агресивний блок НАТО, є агресор — США. Мовляв, ми будь-якої миті можемо стерти їх у порошок. Це було демонстративно і продумано.
Під час параду ділилися зі своїми сусідами враженнями?
— Поруч зі мною стояли голова кримськотатарського меджлісу Мустафа Джемільов, народний депутат Павло Мовчан, губернатор Київщини Віра Ульянченко. Мені було приємно, що Джемільов із радістю і гордістю сказав, що є потуга й сила в України. Він був задоволений. Ми всі пишалися. Дивилися на шеренги солдат і матросів. Кроки вивірені до секунди — повна синхронність. Дивилися на техніку, яка мала чудовий вигляд. Приємні враження.
2 
35413
Коментарі