Безхатько 62-річний Іван Швець у день виборів на Центральному автовокзалі Вінниці просить на хліб. Погоджується поділитися політичними поглядами за пачку цигарок "Прима" з фільтром та буханець хліба. 5 грн бере зверху. Іван неголений, від нього тхне перегаром.
— Політикою цікавлюся, — каже. — Януковичу ніби більше вірю, але він двох слів докупи зліпити не може. А Юля тоже дуже людей обідила.
Швець прямує до намету, який установили вінницькі рятувальники навпроти автовокзалу. Всередині біля буржуйок гріються понад 10 людей.
— Юлі вірю, — говорить 28-річний Андрій Шевчук. — Вона лідер, що обіщає, то і робить. А якщо обіцяла і не зробила, то це тому, що їй мішають.
— Шо Тимошенко придьот, я буду сидєть возлє буржуйки, шо Янукович, я тоже буду возлє неї сидєть, — долучається Леонід Дубовий, 40 років. — Я уже нікому не вірю.
45-річний Дмитро Кривошей махає на нього рукою. Жує бутерброд із кабачковою ікрою:
— Вон Ющенко банкир, а толку? Их всех там разогнать надо. Я последний раз голосовал в 2004 году, в Губнике (виправна колонія у Вінницькій області. — "ГПУ") тогда сидел. Нам тогда столько колбасы притаскали. Говорили: надо голосовать за Януковича, это реальный мужик. Тыкали бюллетнем в нос: вот тут надо крестик ставить.
На запитання про вибори решта відвертаються або опускають очі.
— Мене вчора вночі прапорщик побив, — відкликає вбік Денис Куликов, 29 років. — Прийшов у палатку і почав нам розказувати, що Янукович — це єдиний реальний кандидат, хороший мужик. Я сказав, що більше вірю Юлі Тимошенко, Бандеру вважаю національним героєм. А він мене побив. Прапорщик був п"яний. Я навіть не поняв, за шо бив.
3 
1
Коментарі