Екс-голова Секретаріату президента 54-річний Олег Рибачук кладе пальто на пуф у київській кав'ярні. Зверху — шарф і капелюх. Замовляє свіжовичавлений апельсиновий сік і пляшку мінералки. Умощується біля вікна. Надворі лапатий сніг і затор.

— Це ще нічого. Он на кордоні 200-кілометрова пробка, — каже Олег Борисович і залпом випиває фреш.

У якому стані Україна?

— Ми стоїмо в кінці епохи Кучми, Ющенка, Тимошенко і Януковича. Це — представники радянської системи. Методи, які вони використовували, збанкрутували. Останні вибори показали, що так, як у нас робиться політика, формується влада й опозиція — не влаштовує більшість українців. Кажуть, графа "проти всіх", якби була, набрала б понад 17 відсотків. Це говорить про кризу нинішньої політики. Має бути щось принципово нове. Якийсь широкий громадсько-політичний рух, який представлятиме думку противсіхів. Люди хочуть чогось нового, на зразок руху "Солідарність", звідки вийшли всі ті, хто зробив сучасну Польщу.

Навколо якої ідеї мають гуртуватися ці люди?

— Навколо базових цінностей. Хочемо бачити Україну демократичною, процвітаючою, ринковою, яка гарантувала б нам реалізацію наших планів і можливостей. Практично всі політичні сили про це говорять. Однак далі балачок не йде.

Скільки часу потрібно для формування цієї нової сили?

— Зараз процеси приcкорюються. Є електронне спілкування. І виборець швидше думає. Подивіться, як люди скоро розібралися з проектом Наталії Королевської.

Ще один момент — гроші програють брендам та ідеям. І це теж означає кінець ери старих політиків. Влада поступилася в Києві маловідомим політикам. Хто знав Юрія Левченка? Навіть "Свобода" навряд чи сподівалася на його перемогу.

Чого очікувати далі, зважаючи на дії влади в останні 2,5 року?

— Вони — банкрути. Розікрали країну і не можуть залучити гроші ні всередині України, ні на зовнішніх ринках. А бути при владі, за все це відповідати і не мати грошей — не знаю, як тут діяти. Часто чую: "З Януковичем так не можна розмовляти". Та з ним можна розмовляти як завгодно, бо йому катастрофічно треба гроші. Рухатиметься в бік Митного Союзу і Росії, то кожна копієчка коштуватиме суверенітету економічного, а потім і політичного. Тому в нього є одна надія — на співпрацю з Міжнародним валютним фондом, який дає сигнал інвесторам.

Ще одна проблема: прикриваючись Януковичем, олігархічні клани ведуть свою боротьбу. Візьміть недавнє протистояння після виборів в округах. За кожним фактом ховалися якісь сили. Кажуть, у Києві йшла боротьба між групами Андрія Клюєва та Сергія Льовочкіна. Їм зручно мати Януковича відповідальним за все. Але вже скоро доля президента цікавитиме тільки його самого. Його відверто "зливають", відмежовуються від нього. Біля Януковича залишиться тільки "сім'я" — найближчі. А коли диктатор звертається до "сім'ї", це означає, що його гибель — не за горами.

Янукович не може опертися на олігархічні групи, бо він став для них загрозою, вдерся на їхню територію — зробив свою сім'ю олігархічною. Кучма стравлював клани, наближував їх, віддаляв. А зараз старший син президента ставить своїх людей на ключові посади в державі.

До чого може призвести внутрішньокланова боротьба?

— Внутрішня боротьба — це завжди добре. Бо найстрашніше, що може бути — узгодженість між кланами. Диктатори там, де один клан.

У нас ринкова економіка, але тенденція до монополізації — один клан контролює одну галузь. І це означає, що не працюють ринкові механізми. В умовах кризи — це критично. Крім того, в нормальних країнах розрив між статками найбагатших і найбідніших — у межах 10 разів. В Україні — в десятки разів. До нас і далі продовжують лізти в кишені. Податкова наступного року добереться до кожного — усім треба буде заповнювати декларації. Ця система дозволяє мати інформацію на всіх, але своїх не чіпати. А якщо пішов у політику і почав щось говорити — до тебе доберуться. Звідси й біометричні паспорти — щоб тримати під контролем більшу частину населення. Ця модель передбачає диктатуру. Але за нинішніх умов вона неможлива. Українці не дозволять. Із 2004 року суспільство змінилося. Та й ні міліція, ні армія не підуть проти людей.

Як за цей час змінилося суспільство?

— Стали зліші. Мирного протесту більше не буде. Що ще стримує ситуацію — немає повного економічного колапсу. Владі щодня треба ставити свічку, щоб було все добре в єврозоні та з доларом. Якщо там щось заколивається, тут буде вибух.

Люди вийдуть на вулицю?

— Зараз відсутні політичні структури, які надихатимуть на таке. Але можуть з'являтися стихійні вуличні лідери, які шукають простих рішень — бий, трощи, кради награбоване. Це — неконтрольована сила. Тому є великий запит на нормальну реалістичну програму. Людям не пояснюють, в ім'я чого вони мають терпіти. Не показують на своєму прикладі, як треба жити. Учора бачив на мийці, які машини у депутатів — мінімум 100 тисяч євро. Це ж повна відірваність від життя. Вважають геройством, коли політик може пройтися пішки.

На які поступки мав би піти Янукович, щоб отримати шанс бути обраним вдруге?

— Він досягнув точки неповернення. Фізіологічно й інтелектуально не розуміє, що відбувається. Він мислить маршрутом "Межигір'я" — Адміністрація президента. Його переконали, що зі світом можна не рахуватися. Не розуміє, що є базові правила гри. В Європі ніхто не дивиться на Януковича як на перспективного політика, з яким можна будувати плани. Єдина надія Віктора Федоровича — домовитися з наступником.

П'ятий президент буде теж перехідним. Яценюк, Кличко, Тимошенко, Порошенко — роками в цій системі. Їхнє попереднє життя, їхні команди, джерела фінансування не дають підстав вважати, що будь-хто з них, якщо стане президентом, поводитиметься по-іншому. Хіба що суспільство змусить.

Як опозиції скористатися сьогоднішнім становищем?

— Мала б показати, що відмінна від влади. Що в них не буде "тушок", політичної корупції. Треба відповідь: навіщо ви йшли в парламент? Виправдовуватися, що в меншості й нічого не можна зробити — неправильно. Опозиціонери ж обіцяють золоті гори, хоч наперед знають, що це не виконають. Перше, що вимагати: перестаньте красти, ведіть чесний спосіб життя. Треба говорити про те, у що віриш, а не про імпічмент президента. От чим гарний прихід "Свободи" до парламенту? Вона не дасть Кличку та "Батьківщині" цинічно домовлятися з владою. Це буде заноза.

×