4 квітня Василя Сергієнка закатували і закопали в лісі неподалік села Виграїв за 15 км від міста Корсунь-Шевченківський Черкащини. По обіді 6 квітня їдемо туди із друзями загиблого — самооборонцями 59-річним Володимиром Зуєнком, 52-річним Анатолієм Романюком та Анатолієм Семененком, 36 років.
— Коли Васю викрали, ми почали шукати. Нам підказали, що треба дивитися там, де раніше бандити стрілки забивали, — каже Анатолій Романюк. — Є версія, що тут Василя переклали в іншу машину.
За вказівником "Виграїв 5 км" на узбіччі видно плями крові, прикидані гіллям. Перед лісом асфальтована дорога переходить у піщану. Є сліди від кількох машин.
— Отут кров. Васю тут вигрузили і тягли. Він тяжкий, кілограм 100, слід чітко видно, — Зуєнко показує дорогу. За 50 м від неї серед сосен викопана 1,5-метрова яма. На піску бура кров, валяються закривавлені гумові рукавиці, будівельне сміття. — Цей слід ми випадково побачили, коли прочісували ліс. Була купа свіжого піску, прикиданого сміттям. Викликали експертів, щоб розкопали яму. Сміття теж привезене.
— Експерти сказали, що яму викопали за днів два до вбивства. Пісок був несвіжий, а прибитий дощем. Коли Василя вийняли, то мав розбиту голову. На тілі 17 ран: на шиї, лиці, чотири ножові в серце, пробиті почки. На руках наручники, ноги зв'язані скотчем. У ямі було повно крові. Коли закопували, був ще живий. У ямі добили. На руці мав медичний жгут, видно сліди від уколів, — розповідає Романюк.
Чоловіки хрестяться і йдуть.
— Вася — міцний, його не легко було вбити, — продовжує. — Бандити спішили. Могли зробити так, що ми нікого не знайшли б. Але спішили, бо вже вночі почали пошуки.
— Нам погрожували. Переказували: якщо не зупинимося, то розправляться. Ми активно поводилися. Організували сотню самооборони, створили Народну раду, змушували писати заяви на звільнення посадовців. За Василем стежили останні два тижні. Їздила "Лада Пріора", — додає Романюк.
4 
35413
Коментарі