Георгій Кірпа починав кар"єру в закарпатському місті Чоп. Про нього там кажуть: у роботі був строгий, принциповий і справедливий, а в житті — простий.
— Георгій знав, що таке біда, — пригадує його товариш Ярослав Афтанас, 51 рік, із Ужгородського відділу Львівської залізниці. — Він у школі навчався, коли помер батько, із матір"ю залишилася сліпа сестра. Тому, якщо до нього хтось звертався по допомогу, завжди помагав.
2000-го, коли Георгій Миколайович був на посаді міністра транспорту і зв"язку, він відремонтував у Чопі залізничний вокзал.
— Хотів віддячити Чопу — бо тут почалася його діяльність. Установили нові путі, провели освітлення, облаштували сучасні навіси над пероном, ліхтарі, реконструювали вокзал. Крім того, по центральній вулиці поміняли каналізаційну систему.
Пригадує, як Кірпа будував залізничний вокзал в Ужгороді:
— Я був начальником штабу по будівництву. Кірпа покликав і каже: "Ярослав, до 25 числа має бути забудований цей майданчик. Йди до робітників, пообіцяй їм виплатити до 20 числа по тисячі гривень премії за те, що вчасно здадуть об"єкт".
2000 року серед залізничників з"явилося поняття "кірповські гроші".
— Це були важкі часи, — каже Афтанас. — Залізничники отримували зарплату цукром, піском, шифером. Заборгованість по зарплаті мали за три-чотири місяці. Кірпа пообіцяв вирішити це. І вирішив.
8 
35413
Коментарі
2