Фото: фото: УКРІНФОРМ

1956-й він зустрічав за кресленнями з другом Ігорем Кохановським. Після свят на них чекала сесія. Опівночі випили шампанського, згодом закінчили роботу. Після чого Висоцький вилив на неї туш.

— Все. Буду готовиться, попробую поступить в театральный. А это — не мое, — сказав він.

— Да посмотри ты на себя в зеркало — какой из тебя артист! — зреагували батьки.

Однак Володимир кинув інженерно-будівельний інститут і вступив до школи-студії МХАТу. На студентській вечірці там якось побачив 20-річну Ізольду Жукову.

Вона перебралася до Висоцького, хоча була одружена. У квітні 1960-го вони розписалися. Володимир влаштувався до Театру ім. О. Пушкіна.

Йому давали епізодичні ролі. Він нервував, заглядав у чарку, прогулював репетиції. Іза завагітніла. Але Ніна Максимівна, мати Висоцького, влаштувала скандал, і Жукова зробила аборт.

— Через много-много лет я узнала, что тогда Володя плакал у больницы, — згадувала вона.

На зйомках стрічки "713-й просить посадки" Висоцький закохався в актрису Людмилу Абрамову, 22 роки. У листопаді 1962-го вона народила сина Аркадія. За рік завагітніла вдруге.

— Денег нет, жить негде, а ты решила рожать! — сварився чоловік.

Однак у серпні 1964-го з"явився син Микита. Тим часом стосунки Висоцького з дружиною гіршали.

— Детей своих я не вижу, — нарікав він. — Одного в угол поставлю, другому по затылку двину. Разве это воспитание? С женой не лучше. Шесть лет живем, а у меня ни обедов нормальных, ни чистого белья, ни стираных носков.

Володимир змінив місце роботи: влаштувався до Театру на Таганці, де потім зіграв свої кращі ролі — Гамлета та Галілея. А 1965-го почав співати на сцені.

За два роки стрічка "Вертикаль" зробила його знаменитим. Пісні Висоцького лунають скрізь — на кухнях, на вокзалах, у під"їздах. Немає їх лише на телебаченні та радіо. У театрі та кіно він також рідко отримує жадані ролі. Зате закохується у французьку актрису Марину Владі.

Вона приїхала до Москви у липні 1967-го. Володимир одразу запропонував одружитися. Марина вирішила, що це жарт. Сказала, що не кохає його.

— Неважно, я сумею тебе понравиться, вот увидишь, — відповів Висоцький.

Наступного року Владі запросили у фільм "Сюжет для невеликого оповідання". Володимир сказав, що не може без неї жити, і Марина здалася. Вони винаймали квартири, а потім переїхали до матері Висоцького. Побралися у грудні 1970-го. Марина подовгу жила у Москві. Готувала чоловікові обіди, прибирала, слухала його пісні. Більшість любовної лірики Володимир присвятив дружині. Однак від його запоїв Марина була в розпачі. Вона сварилася, їхала до Парижа, але потім поверталася.

Якось в адміністраторській Театру на Таганці Висоцький побачив 18-річну студентку текстильного інституту Оксану Афанасьєву. І запросив її на побачення. Дівчина вагалася.

— Ты что?! — здивувалася подруга. — Да все бабы Советского Союза просто мечтают оказаться на твоем месте!

Вони зустрілися, а наступного дня Оксана кинула нареченого і переїхала до Висоцького. Разом вони прожили два роки. Актор тоді пиячив, пережив клінічну смерть. Однак продовжував грати в театрі, знявся у фільмах "Місце зустрічі змінити не можна" та "Маленькі трагедії".

Висоцький вирішив розлучитися із Владі й обвінчатися з Оксаною. Однак священики відмовлялися робити це без печатки в паспорті.

Зрештою одного таки вдалося умовити. Володимир купив обручки. Та побратися вони не встигли: 25 липня 1980-го у Висоцького стався інфаркт.

Офіційного повідомлення про смерть не було. У Москві проходила Олімпіада. Лише над віконцем театральної каси вивісили об"яву: "Умер актер Владимир Высоцкий". Звістка швидко поширилася. Попрощатися з ним прийшли десятки тисяч людей.

×