36-річний Володимир Орловський із міста Городок на Хмельниччині таксує понад сім років. Машину водить без рук. Їх ампутували до ліктів 20 років тому.
— Коли мав 16 років, був на другому курсі училища. Хотів сварку підключити. Поліз на стовп. Там провода на 10 тисяч вольт. Хотів зробити замиканіє, але мене вдарило током. Получив 60 процентів ожогів. Руки обгоріли настільки, що їх прийшлося відрізати.
Сідає за кермо "Деу Сенс". Правим передпліччям натискає на ключ запалювання. Так само вмикає передачу. Виїжджає на головну дорогу. Перемикає на четверту передачу, кермує правим ліктем, лівий виставляє у вікно. Впевнено йде на обгін. Паркується. Виходить з авто. Гладить його по даху.
— Свою машину називаю "ласточка" і "годувальниця", а як ламається, то "сексом" кличу. Ремонт по мєлочам сам роблю. У дорозі запросто можу поміняти колесо. Якщо щось по-серйозному, заганяю до хлопців на станцію техобслуживанія. За рульом алкоголю не вживаю. Стараюся не ліхачити. У мене вже є свої постійні клієнти. З ними їжджу на Івано-Франківськ, Львів, Ніколаєв. З даїшниками дружу. Іноді спиняють, тільки на мене подивляться і зразу: "Щасливої дороги". Інші запитують, чи не потрібна допомога.
Каже, дехто боїться сідати до нього в машину.
— Є й такі, які хочуть "кинути". Якось приїхав в інший райцентр, а клієнт: "У мене грошей нема, я зараз винесу". І тікати. Я догнав на порозі його дому. Колись занімався борьбою. Кинув його через бєдро. Тітка вийшла і віддала гроші.
1994-го закінчив Кам"янець-Подільський економічний технікум за фахом "економіст-бухгалтер".
— 27 травня в технікумі святкував випуск, а 29-го помер батько. Довелося йти працювати завскладом на верстатобудівний завод. Через п"ять років звільнили по сокращенію. Аби заробити на хліб насущний, продавав цемент, із дядьком орендував 50 гектарів землі. Навіть власну шашличну тримав два роки. Там познайомився з майбутньою дружиною.
Він і карніз приб"є, і замок зробить, і картоплю викопає
На водійські права здав 1996-го.
— Знали б, чого ті права мені коштували. Ніхто не хотів брати на себе отвєтствєнності. Не розуміли, як можна їздити без рук. Здав на права під Києвом у Василькові, де інвалідів учать водити.
У середині 1990-х через Червоний Хрест із Німеччини Володимирові доставили протези.
— Я з ними трохи походив. А потім почав учитися робити без них. Останній раз вдівав їх 2000-го.
Бере пачку сигарет, затискаючи її між куксами. Зубами витягує цигарку. Запальничку затискає між біцепсом і передпліччям, а правою куксою викрешує вогонь. Підкурює. На все витрачає секунд із 10.
Коли телефонують на мобільний, висуває телефон із нагрудної кишені, притримуючи правим передпліччя. Кладе на ліву руку і натискає кнопку. Лівою куксою притискає слухавку до вуха.
Винаймає однокімнатку. Щомісяця сплачує 500 грн. Він інвалід першої групи. Отримує 785 грн пенсії. Родину годує з того, що заробляє таксуванням.
— У мене одна мрія. Хочу сім"ю забезпечити житлом. Але які тут заробітки. Якби знайшовся якийсь спонсор, щоб допоміг мені з квартирою. А то мати кілька років тому ходила у районний совбєз, то там сказали, що її син не інвалід.
— Я своїм чоловіком довольна, — говорить дружина Оксана Орловська, 20 років. — Якби була недовольна, не жила б з ним. Він і карніз приб"є, і замок зробить, і кірпіч положить, навіть картоплю викопає. А їздить краще, ніж люди з руками.
4 
35413
Коментарі
2