Рівнянин 31-річний Володимир Негрєшний заходить в одну з рівненських кав"ярень у навушниках та з плеєром. Дає бармену диск із класичною музикою, просить поставити.
— П"ять років живу в Києві. У Рівне приїжджаю до матері, — знімає куртку й замовляє шматок шоколадного торта і каву. — Більше двох днів тут не витримую. У міста хороша енергетика, але в жителів ніякого оптимізму.
Володимир називає себе біоенерготерапевтом.
— Я завжди у хорошому настрої, — киває у такт музиці. — Всі емоції відбиваються на органах. Від комплексів болить горло, пихатість руйнує підшлункову залозу, образи — кишечник. Якщо дівчина посвариться з татом — емоція піде у ліву нирку, з мамою — у праву. У хлопців навпаки.
У 4,5 року Володимир отримав дар бачити внутрішні органи людей. Був тоді в бабусі в селі Полянь на Хмельниччині.
— Я сидів у кімнаті й щось малював. Було спекотно. Раптом з ікони Божої Матері зійшло дивне світло. Яскрава точка розпливлася по всій іконі. Світло вдарило мене у груди і відкинуло на 4 метри. Думаю, це була кульова блискавка. Коли я розплющив очі, поруч сиділа бабуся і плакала. Сказала, що в мене увійшла велика сила. Бабця — знахарка, але тільки родичам помагала. Першим побачив бабусин стравохід і дуже злякався. Це була велика змія, що ковтає їжу. Потім звик бачити людські нутрощі.
Після удару хлопець почав хворіти. У 12 років його поклали до лікарні з ангіною. У сусідній палаті лежав хлопчик, якому боліли післяопераційні шви на животі.
— Я відчув, що треба покласти руку йому на голову. Біль минув, і він заснув. Лікарі дуже здивувалися.
1990-го вві сні побачив, як літаки врізаються у два хмарочоси.
— Згодом зрозумів, що міг передбачити теракт 11 вересня 2001-го.
Першим побачив бабусин стравохід і дуже злякався
Каже, може відчувати гепатогенні зони. У Рівному є одна, але вона нейтральна.
— Зона тягнеться гілкою від мікрорайону Ювілейний до аеропорту. У столичному метрополітені є кілька тріщин між станціями Дніпро і Шулявська.
У рідному місті Володимир вивчився на кулінара, у столиці закінчив інститут Української асоціації народної медицини, щоб мати право приймати пацієнтів.
— Я ніколи не розпитую людину, яка до мене приходить. Спершу даю хвилин 10 перепочити. Потім точно називаю, хто і на що хворіє. Лікую навіть онкологію. У дитинстві переймався побаченим і часто хворів тим, що бачив у людей. Потім навчився відгороджувати себе від пацієнта.
За день Володимир приймає не більш як п"ять осіб.
— І лише тверезих. Добре, якщо висповідаються перед тим. Прошу, щоб знімали металеві прикраси й годинники. Мені крізь метал важко дивитися. Не можу побачити людський плід. Він захищений на енергетичному рівні. Бачу тільки, що жінка вагітна, — навіть на малих строках.
2 
35413
Коментарі
9