Справлятимуть сороковини за художнім керівником Вінницького музично-драматичного театру Віталієм Селезньовим. Його не стало 27 січня. Помер у 80 років.
— Віталій Євдокимович дуже сумував без театру. Зміг прожити без нього лише три роки. Хвороба прийшла якось раптово, — говорить керівник літературно-драматургічної частини театру Світлана Грицишина, 55 років.
Віталій Селезньов родом із Ізюма на Харківщині. У Вінницькому музично-драматичному театрі працював 55 років. Театралом став випадково.
— У школі добре давалася мені математика, — розповідав. — Хотів вступати в інженерно-будівельний інститут. А друг мріяв стати актором. Обидва вузи у Харкові знаходились поряд. У театральному документи приймали раніше. То разом із другом заніс і свій атестат. Я пройшов за конкурсом, а друга не взяли.
Після закінчення інституту мене запрошували працювати шість колективів. Режисер вінницького театру Федір Тригуб прийшов до студентів із двома авоськами, з яких стирчали курячі лапи. Тоді було сутужно із продуктами, то він у Харкові скупився. Я глянув на ті торби і відмовився. Вдома передумав. По сусідству жили військові медики з Вінниці. Вони розхвалили своє місто, дівчат, річку Буг. Я купився.
1990-х Селезньов створив театральний відділ при Вінницькому училищі культури та мистецтв імені Миколи Леонтовича. Керував ним сам.
— У студентах він бачив майбутнє театру. Тішився їхнім успіхам на сцені. Сумував, як щось не вдавалося. Замовкав і багато думав, — каже Світлана Грицишина. — Коли писав п'єсу чи поезію для вистави, скрупульозно переписував від руки декілька разів і лише тоді доручав друкувати. За життя видав дві книги. До них увійшли прозові, віршовані та драматичні твори.
Чоловіка поховали на центральному кладовищі Вінниці. Із дружиною Катериною виховав трьох дітей: Руслана — науковець, Катерина — акторка, Євген — підприємець. Дочекався онуків Костянтина та Єву. Їй складав казки.
— Він понад усе любив Україну. Просив поховати у вишиванці. Так і зробили, — додає Світлана Грицишина.
3 
35413
Коментарі