33-річний Віктор Корнійчук із села Ставок Костопільского району Рівненської області вміє розмовляти навпаки. Без жодної зупинки уголос перевертає будь-яке слово з останньої літери на першу. Односельці називають чоловіка Наоборотіком.
Живуть Корнійчуки в дерев"яному будинку в центрі села. Купили хату п"ять років тому. Опівдні вся родина вдома. 28-річна дружина Людмила в халаті насипає по тарілках борщ.
— На роботу йду аж о п"ятій вечора. Удень пораюся по господарству, — пояснює Віктор. — А малому Андрієві пощастило — канікули в школі. Найменший син Сашко спить у колисці.
Корнійчук працює у приватній фірмі з виготовлення пам"ятників.
— Додому повертаюся пізно ввечері, — говорить чоловік. — Часом піду на пиво з друзями і тоді для забави граюся в "абракадабру". Але то швидко набридає.
Старший син Корнійчуків Андрій, 11 років, входить до вітальні й присідає поруч на дивані.
— Звідки у вас такі здібності? — цікавлюсь у Віктора.
— Є версія, що мене в дитинстві в лоба корба вдарила. Набирав із криниці воду й випустив з рук корбу. Але то неправда, — заперечує Корнійчук. — Від ґулі на голові пам"ять не з"явиться.
Віктор розповідає, що довго приховував свій талант.
— Сестра Люда влаштовувала мені іспити, — каже чоловік. — Називала довгі слова по 10–15 літер і просила перекрутити. Потім стала перевіряти цілими реченнями. Але навіть батьки про це не знали.
Згадує, що в школі перекручував імена та прізвища вчителів. А однокласникам вигадував прізвиська і лаявся навпаки.
— Він не тільки окремі слова, а й цілі пісні може перевертати, — хвалить чоловіка дружина. — Коли ми зустрічалися, він мені завжди тихенько наспівував. А я навіть не помічала, що мова незнайома.
— Я не замислююсь над словами. Просто чую звуки і подумки перевертаю їх, — запевняє Віктор. — Можу навіть не розуміти значення слова. Наприклад, не знаю іноземної мови, а слово переверну!
Прошу на пробу заспівати куплет козацької пісні "Гей, там на горі Січ іде".
Тесть і теща до здібностей зятя ставляться байдуже
"Йєг, мат ан ірог Чіс еді,
Йєг, йивонилам гятс есен,
Йєг, йивонилам. Ешан енвалс овтсиравот,
Йєг, єуришрам зар, авд, ирт", — співає Корнійчук.
Слова він вигукує без зупинки.
— Він усе може перевернути. Так само рахує і говорить навпаки. Часом виходить дуже смішно, — усміхається Людмила.
— Або й непристойно, — додає чоловік.
Віктор наводить як приклад прізвище Голоюх. Перевернути слово уголос відмовляється.
— Син поруч сидить, ви шо? — стишує голос.
Однак писати навпаки Корнійчук не може.
— Тут уже треба думати. А усний переклад в голові автоматично робиться, — пояснює.
— Він дуже скромний, — зауважує Людмила. — Своїм талантом не хизується. Ми — свої, вже звикли. Вітя боїться, що його односельчани засміють. У сільській роботі то не знадобиться. Тільки для розваги.
— Мене навіть у "Кунсткамеру" на телебачення запрошували. Але я відмовився їхати, — Віктор чухає потилицю. — І без того все село пальцями тицяє.
Тесть і теща до здібностей зятя ставляться байдуже.
— Кажуть, аби гроші заробляв і родину забезпечував, — Людмила помішує в тарілці юшку. — Хазяйство в нас невелике. Так, кілька курей і свині. Ми ще молоді, хочемо для себе пожити.
Здібності батька синові не передалися.
— Я пробував так розмовляти, але не виходить, — зізнається Андрій. — Через батька мені всі однокласники заздрять.
— Навчитися цьому неможливо, — запевняє Віктор Корнійчук. — Я пробував словник для сина скласти. Але марно. Ну, 200–300 слів вивчиш. Але запам"ятати всі комбінації не вийде.
1974, 19 лютого — Віктор Корнійчук народився в с. Ставок Костопільського району на Рівненщині
1979, 16 червня — з"явилася на світ у сусідньому с. Звіздівка Людмила Москалюк
1991 — Віктор закінчив курси шоферів при сільській школі; пішов у армію
1995 — влаштувався на роботу в приватну фірму з виготовлення пам"ятників у Ставку
1996 — одружився з Людмилою, народився син Андрій
2002 — Корнійчуки купили нову хату, переїхали від батьків Віктора
2007, 16 січня — з"явився на світ син Олександр
2 
35413
Коментарі