Віктор Брюханов переніс два інсульти

13 жовтня в Києві не стало колишнього директора Чорнобильської атомної електростанції Віктора БРЮХАНОВА. Його серце зупинилося на 85‑му році. До того переніс два інсульти.

Брюханов народився в узбекистанському Ташкенті. Закінчив там Політехнічний інститут. Працював теплоенергетиком. Наприкінці 1960‑х став заступником головного інженера Слов'янської ТЕС. З 1970‑го обіймав посаду директора Чорнобильської атомної електростанції.

— Я очолив Чорнобильську АЕС, коли вона ще будувалася, — розповідав Брюханов. — Якби знав, що на мене чекає, ніколи не погодився б. Це все одно, що бути хлопчиком для биття. Регулярно проводили засідання бюро обкому, на які запрошували представників проєктних і будівельних організацій, і мене — як замовника. Ми звітували про хід виконання плану. Підрядники не встигали виконали роботу в зазначені терміни. Та винний завжди був замовник.

Після аварії 26 квітня 1986 року Брюханова відсторонили з посади. У липні 1988‑го разом із головним інженером станції Миколою Фоміним засудили до 10 років позбавлення волі.

— У перші дні після аварії я не залишав ЧАЕС. Працював нагорі та в підвалі. Після того, як зняли з посади директора, мене виключили з партії. А потім запросили в Генеральну прокуратуру. Розмовляли зі слідчим 3 години. Потім він пішов на обід. Повернувся і сказав: "Ви арештовані". Коли на суді озвучили вирок, це стало шоком. Тоді охоронець всю ніч просидів біля мого ліжка — боялися, щоб я нічого собі не зробив.

Звільнився достроково — 1991‑го слідство встановило, що в конструкції реактора були технологічні помилки. Працював на підприємстві "Укрінтеренерго". На пенсію вийшов 2008‑го. Був у шлюбі з Валентиною Михайлівною. Вона працювала старшим інженером виробничого відділу ЧАЕС. Виховали двох дітей: син 52‑річний Олег — інженер, донька 57‑річна Лілія — педіатр.

— Після звільнення поїхав у Чорнобиль, — казав Брюханов. — Серце защеміло. Місто, яке я сам будував, більше нікому не було потрібно. Наша квартира пограбована, двері вибиті. Навіть фотографій із тих часів на згадку не залишилося.