"До пенсії мали невеликий бізнес, — розповідає в листі Ганна Олександрівна з міста Новоград-Волинський на Житомирщині. — Наша сім'я працьовита. Маю чоловіка Петра, доньок Наталію і Альону. Вже другий рік, як ми з чоловіком почали хворіти. Він переніс одну операцію, я — дві. Дочка Альона теж має проблеми зі здоров'ям. На роботі в неї не все спокійно. Та й в особистому житті не ладиться. Хоча уваги від чоловіків їй не бракує. Але щось або хтось ніби заважає їй вийти заміж".
Надсилає фото з чоловіком і двома доньками. Сім'я сидить на дивані. На стіні висить червоний килим. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Не треба було закидати власну справу після виходу на пенсію. Це не лише приносило додаткову копійку, але й допомагало вам не засиджуватися у чотирьох стінах. Усе життя працювали заради того, аби доньки мали все. Тепер час подбати про себе. Порадуйте себе з чоловіком відпочинком у санаторії. Покращити самопочуття допоможуть масажі та родонові ванни, якщо немає протипоказань від лікаря. Доньку Альону не підганяйте із заміжжям. Протягом року отримає пропозицію руки й серця. Скоро радітимете появі онуків.
"Першого чоловіка посадили за квартирні кражі, — розповідає у листі 38-річна Іванна із Житомирської області. — Він постійно приносив додому багато золота й беушної техніки. Казав, працює в ломбарді, перепродує вживані речі. Через деякий час я здогадалася, що все це награбоване. Він почав пити. Щоб я мовчала, бив і залякував. Коли його посадили, зітхнула з полегшенням. Розвелася і почала нове життя. Вийшла заміж удруге за нормального чоловіка. Він працював учителем у школі, потім пішов торгувати на базар. Мав дві точки з автозапчастинами. Тільки моє щастя тривало недовго. Боря вийшов із тюрми та почав мені погрожувати. Обіцяв вистежити й помститися за те, що його покинула. Ми з чоловіком вирішили тікати до столиці. Але за два тижні до переїзду Юру знайшли мертвим у власному авто. Кажуть, у нього зупинилося серце. Та я у випадковості не вірю. Борис після цього дзвонити перестав. Пройшов рік, як я не отримую від нього погроз. Хоча сама почуваюся гірше. Сили буквально покидають мене".
Надсилає фото чоловіків. Борис високий, смуглий, кучерявий. Юрій — коротко стрижений бородань у спортивному костюмі.
— Переживаєте, що смерть коханого — справа рук колишнього. Але в нього самого проблем удосталь. Переслідують ті, кому він заборгував велику суму. Тому на деякий час Борис заліг на дно і виїхав із країни. У чоловіка стався інфаркт. Варто довіряти результатам судмедекспертизи. Вам із переїздом затягувати не раджу. В іншому місті почнете нове життя і забудете про переслідування. Страждаєте від поганого самопочуття, бо носите прикраси, які належать покійному. Позбудьтеся речей, що дарував вам Юрій. Виручені за коштовності гроші віднесіть до церкви. Проблеми відступлять.
"24 роки тому в нашій сім'ї народилася Інна, — пише львів'янка Катерина Олексіївна, 54 роки. — Завжди була шустра і цілеспрямована дівчина, доки не познайомилася з сусідом Кирилом. Зустрічалися півроку. В 11-му класі Інна завагітніла. А Кирило брати її заміж не схотів. Я ходила до його батьків. Порядні люди. Пробували вплинути на сина, але насильно любий не будеш. Інна ще не народила, як він почав зустрічатися з іншою. Я вмовила доньку зберегти дитину. Зараз Меланії 7 років. Тільки Інна досі сама. Чоловікам не довіряє. Хоча до неї сватаються два старші мужчини".
— Донька не поспішає виходити заміж. Бо досі не може пробачити чоловіка, який покинув у найвідповідальніший момент. Щоб довіритися іншому, треба ще хоча б кілька років. Зять буде старший. Меланії замінить батька, Інні стане вірним чоловіком. Онука виросте здібною до математики. Своє життя пов'яже із конструюванням і програмуванням.
"Синів у нас троє, — пише Віра Іванівна з міста Прилуки Чернігівської області. — Усі мають дітей і власне житло. Хоча важко працюють. Старший свого часу добре випивав, ледь не дійшло до розлучення. Вчасно спохватився і зберіг сім'ю. У молодшого життя наладилося. Має доньку — 10-річну Віолетту. З невісткою працюють на гарних посадах. А з середнім — одні проблеми. Олександра цінують на роботі як гарного спеціаліста, але сімейне життя не склалося. Був одружений 17 років. Має доньку і сина. Ми з чоловіком їм залишили свій будинок. Торік вони з невісткою розлучилися, бо Саша почав пити. Вона з дітьми пішла до своїх батьків. З дому позабирала все. Дітям забороняє спілкуватися з батьком. Хоча аліменти він платить вчасно. Після розлучення взявся за розум. Робить ремонт удома. Ми з чоловіком хотіли до нього переїхати, але він проти".
— Старший син хоче відкрити власну справу, але вагається. Хай відкине сумніви, бізнес буде прибутковий. Але працювати доведеться удвічі більше, ніж зараз. На молодшого чекає підвищення, збільшиться заробіток. Задумаються з невісткою над будівництвом власного дому. Розширити житлову площу змусять обставини — незабаром знову стануть батьками. Олександр насолоджується холостяцьким життям. Не підганяйте його з одруженням, бо уникатиме зустрічі з батьками. Облаштування власної оселі допоможе йому подолати депресію. Самотнім не залишиться. Згодом приведе до хати кохану жінку.
2 
35413
Коментарі