— Колись мене питали, чи Віктор Ющенко дівок водив. А я звідки можу знати. Може, й водив, я не слідкував за кожним, — розповідає 77-річний Василь Тинкалюк із села Яворів Косівського району Івано-Франківщини. У своїй майстерні збиває з дощок ящик для розсади.

По сусідству від нього в будинку, який був колгоспним гуртожитком, 1975 року жив майбутній президент Віктор Ющенко. Його направили сюди після закінчення Тернопільського фінансового інституту. Від весни до осені працював заступником головного бухгалтера у колгоспі.

— Петро Штефчин працював дежурним по фермі. Ющенку якраз дали завдання робити хронометраж роботи. Порахував, скільки Петро худоби чистить, скільки відходів вивозить, скільки телєт приймав. Після того черговому зарплату в два рази підняли.

Ющенко часто ходив у гості до Тинкалюків.

— Дуже такий добрий був, легонький на душі, — продовжує Василь Тинкалюк. — Мого батька дуже любив слухати. Той був репресований, то розказував бувальщини про лагері. Часом брав у мене Біблію читати, хоч тоді то не дуже і можна було. Одягався простенько — сорочка, штани. Мав гарне волосся, то весь час зачісував, як і зараз, наліво.

Василь Васильович запрошує до хати. До пенсії він столярував та різьбив при місцевому колгоспі. Після смерті батьків живе сам, одружений не був.

Просить не фотографувати його у брудному одязі. Знімає сіру безрукавку та сорочку, одягає вишиванку і зачісує сиве волосся.

Каже, навчив Ющенка різьби по дереву.

— Отут я сідав, отут він. Та й собі стругали. При мені ніколи не ранився. А якось прийшов з покаліченими пальцями — пробував різьбити сам.

По вечорах дивилися чорно-білий телевізор.

— Дуже популярний фільм тоді був "Тіні забутих предків". Частину якраз в Яворові знімали. Щоб бурю показати, кидали димові шашки і вертольотом вітер робили. Я в масових сценах знімався. З Параджановим познайомився. Подарував йому бронзовий перстень з гуцульським узором, а він мені за то дві книжки про ікони. Дідо не був такий дуже відсталий, — каже про себе.

Василь Васильович заварює чай з ягід чорниці.

— Чую, шо троха зле мені. Але апарат поломався, то навіть не маю, як тиск поміряти. Прописали якісь таблєтки, але я стараюся не дуже пити. То, що виписали, ділю наполовину.

За кілька місяців життя в Яворові колишній президент заприятелював з місцевим Ярославом Столащуком.

— На річку купатися ходили разом. Славко монєти старовіцькі збирав, то й Віктор почав. Ходили по горбах, у старих людей їх спрєтували (збирали. — "ГПУ"). Славко потім у морфлот пішов — служить десь на Камчатці. Ющенко як прем'єром був, то думали, що він переведе його в наш Чорноморський флот. Але того так і не сталося.

До Тинкалюка в гості заходить швагер — 74-річний Микола Рибенчук.

— Йду в магазин, куплю хліба і цвиків (цв'яхів. — "ГПУ"). Може, тобі щось купити?

Зачувши розмову про Ющенка, каже, що той був зам'який.

— Я на його місці питання ставив би руба. Де ті судді, ті прокурори, що Януковичу судимості зняли. Я трохи начитаний, то знаю. Першу судимість ще можна було зняти, бо малолєтній був. Але другу вибачайте. Ющенку треба було до влади сильно братися. От Янукович взявся добре — винен не винен, зажали і в тюрму.

На горбі вище живе з чоловіком колишня колега Віктора Ющенка 65-річна Ярослава Мицканюк. Вона працювала бухгалтером.

— Якби трохи молодша була, то, може б, увагу на нього звертала. А так мала сім'ю, двох дітей. Пригадую, дивувалися, як він сказав, що з першої зарплати купить мамі чоботи. Переважно з першої зарплати могорич ставили. Зарплата в нас тоді була рублів 60.

У колишній колгоспній конторі тепер сільська рада. Прихильники екс-президента торік хотіли встановити там пам'ятну дошку. Та влада села на це не пішла.

— Такі в нас люди. Як Ющенко приїжджав президентом сюди, то директор школи так довго з ним балакав, що він ніде більше і заїхати не встиг. А як помінялася політика, то директор школи за Януковича агітує.

У Яворові 900 дворів. Багато селян заробляють виготовленням ліжників та дерев'яних сувенірів.

×