38-річний Олександр Штепа та 42-річний Валерій Боярський — власники столичної фірми "Бовон", що торгує продуктами харчування. Олександр — монтажник радіоапаратури, а Валерій лагодить холодильники. Чоловіки мають хобі: понад 30 років тримають вдома хижих птахів — яструбів, канюків, соколів. Вони також куми: Валерій хрестив доньку Олександра Олену.
Їдемо тренувати птахів до селища Бузова під Києвом. Обидва чоловіки в камуфляжі. Їхні соколи — 8-річна Роккі та 11-річна Хануся — сидять за сидіннями автомобіля на дерев"яній палиці. Голови птахів — у шкіряних шапочках, які закривають очі.
Хануся починає блювати.
— Це нормально, — заспокоює Валерій. — У машині соколів нудить, як і людей.
Олександр розповідає, що після ПТУ працював монтажником в Інституті ім. Мануїльського. Потім служив у армії. Махає лівою рукою. На ній — татуювання з його групою крові "Друга, резус плюс", зроблене у війську.
Каже, в Україні сокільників набереться зо 30, а професіоналів — з десяток. Більшість — у Києві, є в Криму. Сокільники з різних регіонів не спілкуються. Змагань не влаштовують. У Києві з 1991 року існує секція сокільників "Київська Русь".
Київські сокільники часто зустрічаються,— каже Сашко.— На одній із таких зустрічей у друга-сокільника зустрів дружину Валю, вона акушерка, — розповідає про себе чоловік. — Разом ми 10 років. Іноді зранку йду стріляти голубів та ворон на їжу соколам. Валя сердилася, що їй приділяю менше часу, ніж птахам. Але після народження дочки заспокоїлася.
Чоловіки тримають птахів на балконі.
— У квартиру їх не випускаємо, бо все розіб"ють і загадять, — пояснює Валерій. — Дітям не дозволяю гладити сокола, бо це шкідливо для пір"я. На місяць витрачаю на птаха приблизно сто доларів.
Чоловіки познайомилися 1982-го в Києві. Відтоді тренують птахів і полюють разом.
Дружина сердилася, що приділяю їй менше часу, ніж птахам
— Наші птахи часто їздять на міжнародні змагання, — продовжує Валерій. — За Радянського Союзу бували в Грузії. Після війни в Абхазії грузини соколиних змагань більше не влаштовують. 1991-го в Кутаїсі за мого птаха пропонували "волгу". Та я його не віддав.
"Ніссан Пасфайндер" зупиняється посеред поля. Олександр дістає із сумки голуба. Випускає, за ним підкидає Ханусю. Птаха ловить його й кидає на землю. Господар запихає закривавленого голуба до сумки. А Ханусю годує смужкою перепелиного філе.
— Голуба повеземо додому, — пояснює. — Щоб Ханусі завтра було кого ловити.
Згадує, як одного з його соколів хотіли вкрасти.
— Птаха гналася за голубом півтора кілометра. Якісь хлопці на машині її піймали й заховали за колесо. Соколи коштують від 200 доларів до семи тисяч. Битися не довелося, віддали так, — додає чоловік.
На зворотному шляху Валерій каже, що це була пародія на соколине полювання.
— Із соколами дозволяють полювати з кінця серпня у спеціально виділені дні: суботу та неділю. Нам в ці дні виходити з птахами страшно — мисливці можуть застрелити птаха, а законів про полювання з соколами ще немає, — чоловік різко крутить кермо, видно, що його рука в шрамах.
— У соколів кігті гострі, — пояснює він. — Раз на місяць доводиться робити їм "педикюр" алмазним надфілем.
1965, 20 грудня — Валерій Боярський народився у Києві
1969, 13 серпня — Олександр Штепа народився в столиці
1986 — Валерій одружився з бухгалтером Валентиною, за рік народилася донька Наталя, через три — Олена
1996 — Валерій та Олександр створили фірму "Бовон"
1998 — в Олександра в цивільному шлюбі з акушеркою Валентиною народилася донька Олена; за п"ять років пара побралася
2 
35413
Коментарі