47-річна Валентина Сауткіна 13 років провела за ґратами. У Тернопільській колонії зустріла 25-річну доньку Альону. Жінка покинула її немовлям.

Звільнилася Валентина торік. Живе в центрі соціальної адаптації у місті Броди на Львівщині. Невдовзі до неї приєдналася донька — Альона Подгорець.

Притулок у Бродах 1994-го створив 44-річний Ігор Гнат. Колись це була територія ракетної бази. Нині тут мешкають 36 колишніх засуджених, шестеро з них — жінки.

Подвір"ям ходять кури. У хліву мукають телята.

— Подождите, мне надо теленка покормить, — каже Валентина, бере відро та йде до хліву. Працює жінка з четвертої ранку. У притулку порає худобу і птицю.

Невдовзі зазирає до каптерки. Тут на столі стоять трилітрові банки з молоком. На печі сохнуть марлі для проціджування. На старій тумбочці — надбите дзеркало та крем для рук "Нівея".

— Я родом із Сибіру, народилася в Красноярському краї, — розповідає Валентина. — Замолоду вчилася на ветеринара в сільськогосподарському технікумі. Але коли вийшла заміж, кинула.

У 20 років Сауткіна вийшла заміж за Віктора. Він був зі Східної України, тому подружжя переїхало до Макіївки на Донеччині.

— Чоловік ревнивим був, п"яничка, — згадує жінка. — Я його багато разів кидала, але поверталася.

1979-го Валентину посадили на п"ять років за бійку.

— До мене приставав один п"яний ублюдок. Дала йому важким предметом по голові, — жінка голосно сміється. — І чоловік мій тоді ж сів. Вони щось у колгоспі вкрали.

Валентина просить прослухати запис на диктофоні.

Гєна його звали? Ні, Вася

— Гарний у мене голос, — хвалиться. — У технікумі співала в ансамблі. А потім почала курити й охрипла.

Вийшовши на волю, Сауткіна познайомилася з вінничанином. Невдовзі народила від нього доньку.

— Гєна його звали? Ні, Вася? Точно, Вася. Молода була: і Гєна був, і Вася, — сміється.

Василь Подгорець народився у Вінниці. Валентина жила з ним десять років. Альона — їхня дитина. Одразу після народження дівчинку забрала свекруха — баба Поліна. 1991-го Василь помер від туберкульозу.

— Тоді я зійшлася з першим чоловіком, — веде далі. — Якось Віктор накинувся на мене з ножем. Я цей ніж встромила йому прямо в серце.

За вбивство жінці дали вісім років. Покарання відбувала у Тернопільській жіночій колонії.

До каптерки заходить руда дівчина в спортивному костюмі з секонд-хенду. Це — Альона.

— Мене змалку виховувала покійна бабуся, — розповідає українською. — Тата не пам"ятаю.

Альона теж двічі сиділа в колонії.

— Уперше мене посадили в 16 років, — говорить вона. — Пішла в бар із хлопцями, а вони затіяли там бійку. Я три з половиною роки пробула на "малолєтке" в Мелітополі. Повернулася до бабусі. Але вкрала телевізор, магнітофон і перепродала одній жінці на базарі. За це потрапила до Тернопільської колонії. Там, на прогулянці, познайомилася з матір"ю.

Дівчина обнімає Валентину. Зовні вони дуже схожі.

— Почну все спочатку, — обіцяє її матір. — Чоловіка знайду. Мене в колонії навчили добре шити. У притулку є швейна машинка, але поламана. Директор Ігор Зеновійович пообіцяв, що її відремонтують. Тоді зможу шити постіль, одяг для людей, які тут працюють.

Додає, що в притулку заборонено вживати алкоголь:

— Моя подруга Алла любила випити. Поїхала звідси. Зараз брудна, вошива, п"яна на вокзалі ночує.

До виходу мене проводжає Альона. Зізнається, що в притулку їй важко, бо тут багато чоловіків. Каже, ні з ким навіть поговорити.

— Лишатися не хочу, а податися нікуди. Бабуся вже померла. А родичі нас із мамою соромляться.

1960, 1 січня — Валентина Сауткіна народилася в селі Пасеєво Пасеєвського району Красноярського краю Росії в родині колгоспників
1977 — вступила до сільгосптехнікуму, але не закінчила його
1979 — побралася з українцем Віктором, переїхала до м. Макіївка на Донеччині
1979–1981 — відбувала покарання за розбій у Чернігівській колонії
1981 — від вінничанина Василя народила доньку Альону Подгорець, яку відразу віддала на виховання свекрусі
1999–2006 — відбувала покарання за вбивство в Тернопільській жіночій колонії; зустрілася там з донькою
2006 — живе в Центрі соціальної адаптації в Бродах на Львівщині

×