Валентина Мороза обміняли на двох шпигунів

 

Валентин Мороз, 71 рік, викладає історію у Львівському інституті фізкультури. На стінах кафедри висять репродукції малюнків Тараса Шевченка.

Із собою Мороз носить пляшечку "морозівки". Напій виготовляє сам. Дістає з портфеля пляшку з-під лікеру. Виставляє на стіл три чашки.

— Тут є спирт, вода, полин, паприка, — ділиться пан Валентин. Розповідає, що має канадський паспорт, отримує канадську пенсію. Раз на півроку літає до Торонто.

1979-го Валентина Мороза, разом із чотирма дисидентами, позбавили громадянства і видворили з Радянського Союзу.

— Привезли до Москви, — пробує "морозівку". — Посадили в камеру з фарцовщиком, спекулянтом. То були найгірші люди, дуже непевні. Я оголосив голодовку. Викликають мене до начальника тюрми, а там сидить заступник генпрокурора СРСР. Каже, за антисовєцьку пропаганду мене виганяють за кордон. Ой, я дуже злякався! — іронічно посміхається Мороз.

Зізнається, думав, що відвезуть до Швейцарії. У літаку представник американського посольства повідомив, що летять вони у Нью-Йорк. Там дисидентів обміняли на двох співробітників КДБ Черняєва та Енгера. Американці звинувачували їх у шпигунстві й засудили до ув"язнення на тривалий термін.

Відкрив у Львові кафе

— Ми зійшли з літака, а ті двоє відразу піднялися, — згадує він. — Нас завезли у "Плаза готель", поставили охорону. Союз торгувався за мене півроку. Відстояв мене Збіґнєв Бжезинський. Я йому навіть пляшечки не поставив.

Спочатку чоловік мешкав в українців. Пізніше переїхав до Канади, купив там хату. Викладав у Гарвардському університеті, працював радіожурналістом. Російський дисидент Андрій Сахаров називав Мороза серед тих, хто мав розділити його Нобелівську премію миру в 1975-му.

— Сахаров був дисидентом на показ, — вважає Мороз. — Хотіли показати Заходу, що і в Союзі є опозиція. Вислали його не в Сибір, а в Нижній Новгород. Але для таких, як я, він багато зробив.

Мороз мешкає у Львові з 1997-го. Має будинок неподалік  центру міста, біля гори Високий Замок. Кілька років тому відкрив у Львові кафе, крамницю. Інколи сам любив постояти за стійкою. Подавав каву, наливав сто грамів. У газетах писали, що обидва заклади Мороз зареєстрував на знайому львів"янку. Казали, що в них були романтичні стосунки. Невдовзі пара розійшлася. Заклади залишилися у жінки.

Про особисте життя Мороз розповідати не любить.

— То нецікава тема, — відмахується. — Живу трохи сам, трохи й не сам. Син Валентин — у Мюнхені, громадянин США. Працюю над історією України у ХХ столітті. Все решта другорядне.

1936, 15 квітня — Валентин Мороз народився у селі Холонів, тепер Горохівського району Волинської області
1965 — засудили до 4 років таборів за антирадянську агітацію
1970 — через дев"ять місяців після звільнення на закритому суді засудили до 6 років спецтюрми, 3 років таборів особливого режиму та 5 років заслання; відбував покарання у Володимирській в"язниці, пізніше — у Мордовії
1979 — у Нью-Йоркському аеропорту разом із чотирма радянськими дисидентами Мороза обміняний на двох радянських шпигунів
1990 — уперше повернувся в Україну
1997 — переселився у будинок біля гори Високий Замок у Львові

×