26-річний Річард Роман із Каліфорнії на два роки приїхав в Україну. У селі Старий Білоус Чернігівського району проводить тренінги з надання першої допомоги, викладає англійську мову. Сільська школа п'ятий рік приймає волонтерів Корпусу миру зі США. Цього разу приїхали четверо.

Річард — кризовий менеджер. Хоче стати дипломатом. Наставник із 20-річним стажем роботи в Держдепартаменті порадив здобути міжнародний досвід і вивчити іноземну.

— Сьогодні Україна — тема номер один у світі. Якщо скажу у вашингтонських колах, що працював над проектами розвитку громад в Україні, це буде більший плюс, ніж якби я два роки навчався в університеті, — каже Річард.

— Українці, на відміну від американців, бояться висловлювати свою думку. Вони — як кокос. Тверді зовні, але м'які на вдачу, — ділиться враженнями. — Помітив, що в українських класах немає національного прапора. В Америці учні перед ним щодня виголошують присягу.

На Чернігівщині Роман пробуде до 22 грудня. Потім збирається на Західну Україну. Має прожити в українських громадах два роки.

— В Корпусі миру мою групу попередили, що один із чотирьох волонтерів одружується з українкою, — продовжує американець. — Побачив багато вродливих дівчат. Та двох місяців недостатньо для серйозних стосунків. Якщо зустріну майбутню дружину тут і знайду роботу, лишуся жити.

Оселився в родині фельдшерки 50-річної Тетяни Вотчич. За це вона отримає 6 тис. грн. Харчуватиме волонтера, купуватиме побутову хімію.

— Вони дуже приязні, допомагають вчити українську мову, традиції, географію, — розповідає Річард. — Мама Таня смачно готує. За два місяці поправився на 2 кілограми. Сподобались вареники з аджикою. Сало не люблю, а домашня горілка — чудова.

На свій день народження запросив друзів на піцу. На Гелловін скликав прийомні родини інших волонтерів.

— Річард — не перша дитина, яку я приймаю. В попередні роки квартирували троє волонтерів. Ми дивимося на них, вони спостерігають за нами. 4-річна онука вчить англійські слова, — розповідає Тетяна Вотчич. — Маю звичайний сільський дім, але він відповідає вимогам, які висуває організація. В кімнаті мають бути шафа, стілець, ліжко. І базові вигоди — ванна, туалет. Найбільше Річард зрадів, що в нас є інтернет.

Із Корпусом миру Тетяна уклала договір. Приїжджав представник організації, аби оцінити умови проживання. Гість допомагає жінці по господарству — миє посуд, підмітає. З онукою грається.

— Спочатку його годувала по-нашому — суп-картопля-суп. Але зараз він усе частіше яйця їсть. Може, у нього дієта? Сало не любить. Пригощала холодцем, увічливо скуштував, але їсти відмовився. А от салат "оселедець під шубою" йому сподобався.

Спілкується з американцем мовою жестів. Українською він може сказати, що пішов у магазин, буде пізно, або просить дозволу привести друзів.

— Решту слів йому ще вчити і вчити. Вільний час проводить із друзями. Двічі на тиждень їздять до Чернігова — автобусом 20 хвилин.

Коли Вотчичі їдуть машиною до міста на закупи, пропонують і Річарду. Зазвичай погоджується.

— Якось їздили на базар без нього. Накупили м'яса на півроку. Коли побачив, з якими мішками повернулися, був шокований.

Донька Тетяни — перукар. Американець просив, аби підстригла його.

56 волонтерів з американського урядового Корпусу миру приїхали в жовтні в Україну. Два роки житимуть у тутешніх родинах. Проводитимуть тренінги про розвиток громад у селах. За це отримуватимуть стипендію на рівні зарплати українського вчителя.

×