Киянка Валентина Соляник, 60 років, приїхала до редакції "ГПУ", щоб отримати приз — постільну білизну.

— Майже два роки передплачую "Газету по-українськи". Отримую величезне задоволення від її читання. Газета мені так подобається, що захотілося приїхати до редакції й познайомитися з людьми, які працюють над її створенням, — каже Валентина Степанівна.

Вона 14 років працювала спеціалістом з виготовлення реклами. Жінка із захватом згадує про колишню роботу.

— Неонові лампи наших рекламних щитів освітлювали все місто, — розповідає вона. — Я дуже любила свою роботу. Бо реклама несла в собі переважно заклики й лозунги, що спонукали людей до активності, єдності. Але й тепер я знайшла заняття для душі: маю шість соток землі на присадибній ділянці. Там ростуть і смородинка, і перець, і помідори з огірками. Та найбільша моя гордість — 17 видів лілій і тендітні незабудки. У "Газеті по-українськи" знаходжу поради по садівництву. Тож з ранньої весни до пізньої осені на моєму подвір"ї красуються квіти.

×